Науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України оприлюднили наукову монографію й аналітичну доповідь
«Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни». Видання підготовлено за підсумками однойменної науково-дослідної роботи, виходячи із прийнятої у науці концептуалізації феномену солідарності, зокрема в його суспільно-політичному прояві. Автори:
• дослідили значення суспільно-політичної солідарності для національної стійкості країни й оцінили її (солідарності) рівень в умовах національних випробувань, зокрема залежно від розвитку воєнної ситуації;
• проаналізували роль таких чинників солідаризації українців, як діяльність державно-політичних інститутів, національної еліти, організацій громадянського суспільства, народної самоорганізації;
• розглянули значення колективної історичної пам’яті для політичної консолідації українського населення.
Торік Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України почав реалізувати розрахований на два роки дослідницький проєкт «Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни і повоєнної відбудови». Як зауважують виконавці, солідарність населення країни як єдність прагнень і намірів, готовність до спільної дії задля їхнього досягнення є важливим чинником, від якого залежить успішне проходження країною кризового стану. Солідарність як певний стан суспільної психології проявляється зазвичай у соціальних стосунках, у культурних або конфесійних уподобаннях, у спільній системі цінностей, у трудових або військових діях тощо. Тому варто зважати на те, що спільні дії народу у подоланні кризового стану посилює його політична солідарність. З-поміж її проявів – довіра до політичного керівництва, віра у правильність політичної лінії держави, суспільно-політичного устрою, відмова від політичного радикалізму, орієнтація на громадські форми політичної участі. Та, вивчаючи проблему суспільної солідарності, дослідники здебільшого приділяють увагу солідарності у відносинах між різними соціальними стратами, тобто щодо рівня добробуту різних соціальних груп, підтримки соціально знедолених тощо, але значно менше зважають на питання політичної солідарності українців.
На першому етапі виконання наукового проєкту колективові дослідників було важливо не лише з’ясувати рівень суспільно-політичної солідарності в Україні під час війни, а й вивчити соціальні та політико-ідеологічні мотиви згуртованості народу, роль інститутів влади, державного управління, громадських організацій і медіа, виявити проблемні точки суспільної солідаризації. З’ясування позитивних і негативних чинників суспільно-політичної солідарності в Україні має суттєво полегшити наукове передбачення щодо збереження її досягнутого рівня і після війни, в мирних умовах, коли у суспільному житті знову заявлять про себе відмінні й часто протилежні соціальні, політичні, ідеологічні, економічні й інші інтереси.
На думку авторів дослідження, війна українців проти російських загарбників підтвердила пряму взаємозалежність між національною солідарністю і національною стійкістю: що більша готовність народу до опору, то повнішим є усвідомлення ним своєї національної єдності, а отже, більшої динаміки набуває перехід від механічної солідарності до органічної як усвідомлення спільної екзистенціальної мети – збереження своєї держави та всіх ознак національної ідентичності. Як показують результати дослідження, висока органічна суспільно-політична солідарність українців має великий потенціал іще більшого зростання, якщо заохочувати політичну участь і політичний активізм населення, сприяти громадському рухові в усіх його формах, підтримувати соціальний діалог, закріплювати у свідомості людей уявлення про демократію як фундамент єдності. Адже ефективність функціонування політичних механізмів солідаризації населення залежить від рівня залучення населення до громадських обговорень щодо ухвалення державних рішень, прозорості і щирості влади у комунікації з населенням, від приведення у відповідність соціальної політики реальним потребам людей, від активності у залученні міжнародного досвіду національної консолідації, від розгортання й поглиблення діалогу та співпраці з громадянським суспільством.
Зміцнення солідаристського потенціалу неможливе без з’ясування причин його і чинників його ослаблення у ситуації суспільної втоми від війни, невиправданості оптимістичних очікувань її першого етапу, помилковості окремих владних рішень, вимушеного обмеження демократичних процедур тощо.
Як підкреслюють науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, зростання авторитету і потужності громадянського суспільства, його здатність до адаптації та саморегуляції, підтверджений статус надійного помічника і партнера держави стали одним із ключових чинників збереження України як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Попри запровадження у країні правового режиму воєнного стану, що супроводжувалося звуженням можливостей громадянського суспільства, усвідомлення смертельної небезпеки дало змогу не лише зберегти необхідний формат взаємовідносин держави і громадянського суспільства, а й надати йому позитивного імпульсу. Натомість виявлені під час війни високі потенційні можливості організацій громадянського суспільства, їхня здатність пропонувати і втілювати найпрогресивніші методи розв’язання різноманітних проблем у військово-політичній, соціально-економічній і гуманітарній сферах, набутий унікальний досвід потребують прискіпливого аналізу.
Автори дослідження вважають, що солідаризацію соціально розшарованого українського суспільства істотно визначатимуть дії національних еліт – політичної, економічної, інтелектуальної, їхня поведінка в обставинах війни і породжених нею загроз, їхня здатність бути бенефіціаром суспільно-політичної солідарності. Посилення відповідальності національних еліт має супроводжуватися зміцненням правових гарантій на власність, політичну і духовну свободу.
За підсумками першого етапу виконання проєкту, команда дослідників сформулювала низку рекомендацій щодо співпраці держави із громадянським суспільством (зокрема, розвитку волонтерства, підтримки вразливих груп населення) і міжнародними партнерами, стабілізації політичної системи, збереження української національної ідентичності, протидії ворожій пропаганді, а також у сфері політики пам’яті.
Окремо автори наголошують, що державі необхідно визначити свою науково обґрунтовану стратегію, виходячи з того, що осердям і координаційним центром української науки має й надалі лишатися Національна академія наук України. Водночас, на їхню думку, варто поглиблювати співпрацю Академії з провідними університетами задля концентрації сил і ресурсів.
Як зазначають науковці, солідаризація суспільства в умовах війни має свою специфіку, тож, можливо, деякі методи солідаризації можуть не знадобитись у мирний час. Але рівень солідарності українців, зумовлений спільною боротьбою з агресором, має залишитися надійним фундаментом їхньої єдності під час відбудови країни.
* * *
Авторський колектив:
• директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, віцепрезидент Національної академії наук України академік НАН України Олег Рафальський;
• головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз;
• старший науковий співробітник цього ж відділу кандидат історичних наук Микола Горбатюк;
• завідувачка відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України член-кореспондент НАН України Галина Зеленько;
• заступник директора Інституту, науковий керівник відділу проблем світового політичного розвитку член-кореспондент НАН України Олександр Майборода;
• завідувач відділу політичної культури та ідеології доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць;
• учений секретар Інституту кандидат історичних наук, доцент Віталій Перевезій;
• головний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології доктор філософських наук, професор Зореслав Самчук;
• заступник директора Інституту доктор політичних наук, професор Юрій Шайгородський;
• головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал;
• провідний науковий співробітник цього ж відділу доктор політичних наук, доцент В’ячеслав Яремчук.
* * *
Бібліографічний опис монографії:
Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни : монографія / за ред. академіка НАН України О. О. Рафальського, чл.-кор. НАН України О. М. Майбороди. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2024. 400 с.
ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ
* * *
Бібліографічний опис аналітичної доповіді:
Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни: аналітична доповідь. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2024. 52 с.
ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України