Науковці Інституту еволюційної екології НАН України (Київ) і Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України (Біла Церква, Київська область) з’ясували нові факти з історії дендропарку «Олександрія». Проаналізувавши річні кільця найстаріших дерев і нещодавно віднайдені історичні мапи 1775–1776 років і 1835 року, дослідники спростували низку легенд і уточнили деталі розбудови парку від його заснування наприкінці XVIII століття до початку XX століття. Нові наукові результати вийдуть друком у червневому числі міжнародного міждисциплінарного рецензованого фахового журналу “Dendrochronologia”, але вже зараз доступні на сайті цього видання.
Ліворуч – фрагмент мапи Білоцерківського староства 1755–1756 років (Мнішек, 1775–1776). Оригінал мапи зберігається у Національній бібліотеці Франції (Париж). Інвентарний номер (ІН.) P 173274.
Праворуч – план околиць села Біла Церква 1835 року (Осіпов та інші, 1835). Масштаб позначено у верстах, де 1 верста дорівнює 1,0668 кілометра. Оригінал плану зберігається в Російській національній бібліотеці (Санкт-Петербург). Завантажено онлайн. Відома також копія цього плану (зі змінами), що зберігається в Києві у Державному архіві Київської області. Фонд 1512, опис 1, справа 1128
«Олександрію» заснував відомий в Європі рід Браницьких, і вже понад два століття вона відіграє чималу роль у культурному житті регіону.
Ліворуч – портрет Францішека Ксаверія Браницького (1730–1819), гетьмана польського. З колекції Яна Матейка. Зображення датоване 1853–1893 роками. ІН. у Національному музеї Кракова MNK IX-1688.
Праворуч – портрет Олександри фон Енгельгардт Браницької (1754–1838), дружини гетьмана Францішека Ксаверія Браницького, придворної фрейліни Єкатерини ІІ. Автор – Юзеф Каузік (на основі портрету Олександра Тадеуша Регульського). Зображення датоване 1881 роком. ІН. у Національному музеї Кракова MNK III-ryc.-35818
Попри визначну історичну цінність парку, докладні свідчення про початкові етапи його історії збереглися фрагментарно, а деякі свідчення виявилися суперечливими. Щоби точніше відтворити історію, науковці Національної академії наук України виміряли річні кільця дерев «Олександрії» (такі методи досліджень називаються дендрохронологічними) і порівняли отримані дані з історичними мапами, малюнками та розповідями тогочасних очевидців.
Мала галявина «Олександрії» (фото 1910-х і 2024 років). На фото видно модрину сибірську (латинська назва – Larix sibirica, код дерева у статті – LSDO001) і Танцювальний павільйон. Автор фото 1910-х років – Ксенія Глибовська. Оригінали фото зберігаються в Російському державному музеї літератури та мистецтва (Москва). Фонд 300, опис 1, одиниця зберігання 463. Завантажено онлайн
Фрагмент акварелі Наполеона Орди (20 жовтня 1872 року) та фото (18 липня 2024 року) із зображенням Руїн у парку «Олександрія». На фотографії видно єдиний збережений екземпляр модрини польської (Larix polonica, код дерева у статті – LPDO001). ІН. акварелі Наполеона Орди у Національному музеї Кракова MNK MNK III-r.a-2829
Всупереч тривалим дискусіям про нібито облаштування парку виключно на місці стародавнього лісу чи у відкритому полі, найновіші наукові результати доводять, що деякі дерева з’явилися тут іще до створення парку в 1787–1791 роках. До того ж, на мапі Мнішека 1775–1776 років, яку вперше проаналізували автори статті, край лісу показано саме там, де зараз розташовується «Олександрія». Дати формування річних кілець, що сягають 1760-х років, вказують на те, що деякі дуби (Quercus robur) із цього лісу включили у створюваний ландшафт. Окрім цих дубів, пильнішої уваги варті сосни звичайні (Pinus sylvestris) – теж одні з найстаріших мешканців парку (вік деяких дерев перевищує 230 років).
Чимало екзотичних для регіону дерев — насамперед представники роду модрин (Larix spp.) і деякі сосни (Pinus spp.) — було посаджено в середині XIX століття, що збігається з періодом роботи садівника Авґуста Єнса. Але історичні перекази про те, що ці екзотичні дерева були подарунками видатних осіб кінця XVIII – початку XIX століть, спростовуються точними підрахунки річних кілець. Водночас, дослідники відшукали документ, що засвідчує факт обміну деревами між Єкатериною ІІ та Олександрою Браницькою.
Лист Єкатерини ІІ до Олександри Браницької 1788 року. Наприкінці листа імператриця дякує за саджанці “peupliers d’Italie”, тобто – з французької – тополі італійської (Populus nigra 'Italica')
Яку ще цінність, на додачу до розкриття історичної правди, мають ці дендрохронологічні дослідження? По-перше, з’ясування реальної довговічності як місцевих, так і інтродукованих порід у Східній Європі має велике практичне значення. Адже це може допомогти сучасним архітекторам парків і фахівцям з озеленення добирати й висаджувати дерева та доглядати за ними. По-друге, відокремлюючи історичні факти від міфів, дослідження не лише проливає світло на дискусійні аспекти минулого «Олександрії», а й демонструє, як наукові методи можуть сприяти відновленню й захисту культурних ландшафтів, історія яких налічує кілька століть.
Науковці Академії планують і далі вивчати дерева білоцерківського дендропарку, зокрема щоби з’ясувати їхню реакцію на зміни клімату й екстремальні погодні явища. Це допоможе оцінити довговічність дерев і перспективи їхнього використання у міських ландшафтах.
Уже оприлюднене дослідження виконала команда науковців під керівництвом завідувача відділу фітоекології Інституту еволюційної екології НАН України члена-кореспондента НАН України Максима Нецветова й у складі:
• наукової співробітниці цього ж відділу кандидатки біологічних наук Юлії Прокопук;
• аспіранта Інституту, молодшого наукового співробітника відділу збагачення дендрофлори Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України Олександра Силенка;
• завідувачки відділу збагачення дендрофлори дендропарку «Олександрія» кандидатки біологічних наук Наталії Дойко;
• завідувачки лабораторії насінництва первинного випробування інтродукованих рослин дендропарку «Олександрія» кандидатки біологічних наук Ніни Драган.
* * *
Про особливості дендрохронологічних досліджень і збереження вікових дерев пресслужба НАН України розпитала співавторку статті – кандидатку біологічних наук Юлію Прокопук.
Кандидатка біологічних наук Юлія Прокопук
– Пані Юліє, розкажіть, будь ласка, докладніше про методологію. В який спосіб визначають вік дерев? І чи це для них не травматично?
– Ми використовуємо прирістний бур. Такий метод є найбільш точним і найменш травматичним для дерев. Відбираємо зразки деревини (або, як ми їх іще називаємо, керни) діаметром близько 4–5 міліметрів і завдовжки від 50 сантиметрів до 1 метра (для дерев із великим діаметром). З усього об’єму керна живою тканиною є лише камбій [саме завдяки його приростанню потовщуються стебла/стовбури рослин], що складається з кількох шарів клітин. Решта клітин – лігніфіковані, тобто здерев’янілі, мертві. Коли ми вибурюємо керн, у стовбурі утворюється порожнина, але оскільки її діаметр, як я вже сказала, не перевищує 5 міліметрів, то під величезною масою стовбура цей отвір дуже швидко сплющується.
Зразок деревини (керн) сосни звичайної
Крім того, ми відбираємо зразки на початку або наприкінці вегетаційного періоду, коли дерево, скажімо так, фізіологічно «спить». А отвори потім замазуємо садовим варом – для додаткового захисту. Щоби туди не потрапили бактерії чи спори грибів. Хоча, наприклад, наші європейські колеги часто лишають отвір відкритим.
Науковці відбирають зразки деревини граба звичайного (код дерева у статті – CBDO001). Встановлений вік дерева – 149 років
– А що ще, крім віку дерева, можна з’ясувати за відібраними зразками деревини?
– Кільця розповідають також про загальний стан дерева. У наших умовах дерева і кущі формують одне кільце за рік. І негативний вплив (а це може бути посуха, механічне пошкодження крони чи пошкодження комахами, локальні гідрологічні зміни), якого дерево зазнало протягом одного вегетаційного періоду, позначається на прирості, а саме – на ширині кільця, діаметрі судин або трахеїд [клітин деревини хвойних дерев]. А отже, проаналізувавши річні кільця, ми можемо точно встановити рік, коли сталося щось сприятливе або несприятливе для росту дерева. А також дізнатися, всихає дерево чи ні.
– А чи відрізняються старіші дерева від молодших візуально?
– Дуже старі дерева, наприклад дуби, загалом відрізняються. Вони мають розлогішу крону, дуже великий діаметр стовбура, глибоко тріщинувату кору. Часто вони доволі пошкоджені і дуплясті. Але є й винятки: дерева, які, скажімо, ростуть в екстремальних умовах, не вирізняються великими габаритами.
Відбір зразків деревини дуба Палія (код дерева у статті – QRDO035). Встановлений вік дерева – 203 роки
– Наскільки умови «Олександрії» сприятливі для вікових дубів і сосен? Чи потрібен їм якийсь особливий догляд і як узагалі їх там доглядають?
– Загалом кліматичні умови «Олександрії» для них сприятливі, бо це природний ареал цих видів. Але, звісно, вікові дерева потрібно доглядати, щоби продовжити тривалість їхнього життя. І фахівці дендропарку намагаються робити все необхідне. Наприклад, деякі дерева огороджують, щоб відвідувачі не витоптували ґрунт і не порушували його аерацію. Великі дупла інколи цементують, щоби стабілізувати стовбур. Для дерев із роздвоєною кроною встановлюють спеціальні підтримувальні системи (зокрема «кобру» [дерев’яні підпори]), які не дозволяють дереву розчахнутися. Крім того, науковці «Олександрії» постійно моніторять і оцінюють стан усіх ділянок парку.
Одні з найстаріших (віком понад 245 років) дерев «Олександрії» – «Танцюючі дуби» (код дерев у статті – QRDO001-002)
Спілкувалася Сніжана Мазуренко
За інформацією Інституту еволюційної екології НАН України
та пресслужби НАН України