У лютому 2025 року відомий міжнародний журнал «Nature» опублікував статтю «A genomic history of the North Pontic Region from the Neolithic to the Bronze Age», в якій представлено нові результати дослідження з геномної історії Північного Причорномор’я.
Серед співавторів статті – українські науковці-археологи Світлана Іванова, Михайло Відейко, Надія Котова, Інна Потєхіна, Сергій Махортих та Тарас Ткачук.
Роботи з секвенування давньої ДНК проводилося в лабораторії Девіда Рейха (Гарвардський університет, США), з якою українські вчені співпрацюють, починаючи з 2015 року.
Дослідження є новим етапом у вивченні генетичних витоків населення Північного Причорномор’я в період, що передував виникненню ямної культури, яка перевернула Стару Європу на рубежі бронзового віку. У цій статті припускається, що ймовірний епіцентр формування ямної культури на території Північного Причорномор’я знаходився в долині Нижнього Дніпра, в районі відомої археологічної пам’ятки Михайлівка на Херсонщині.
У статті представлено результати повногеномного аналізу 81 зразка з поховань епох неоліту, міді та ранньої бронзи з території Північного Причорномор’я. Дослідження показало, що цей регіон був місцем зустрічі нащадків мисливців-збирачів, давніх землеробів Старої Європи та скотарів Євразійського степу, а також джерелом міграцій углиб Європи. Уточнено складові компоненти геному неолітичного населення Північного Причорномор’я, яке склалося на генетичній основі західних (WHG, BHG) та східних (EHG) мисливців-збирачів, з дуже незначними домішками найдавніших європейських фермерів і кавказьких мисливців-збирачів (CHG).
За археогенетичними даними простежуються три міграційні хвилі до Північного Причорномор’я з Кавказу–Нижнього Поволжя (CLV). Близько 4500 р. до н.е. хвиля мігрантів із цих територій змішалася з трипільськими популяціями, сформувавши людність усатівської культури у Північно-Західному Причорномор’ї. Інша хвиля CLV мігрантів близько 4000 р. до н.е., змішавшись з нащадками неолітичних популяцій Середнього і Нижнього Подніпров’я, залишила свій слід у геномі носіїв культури Середній Стіг ІІ. Третя міграційна хвиля близько 3300 до н.е., влившись до середовища нащадків середньостогівських племен, взяла участь у формуванні населення ямної культури Північного Причорномор’я, водночас залучаючи аутсайдерів, що є гнучкою стратегією, яка може пояснити успіх популяцій Північного Причорномор’я в поширенні своїх генів в Європі.
Особливо важливо, що в результаті цього дослідження з’явилися підстави для встановлення місця і часу появи генетичного ядра ямної культури на основі проаналізованого зразка з дитячого поховання з Михайлівки на Херсонщині (3635–3383 до н. е.), який заповнює часовий розрив між Середнім Стогом і ямною культурою.
На даному етапі дослідження вважається, що 80% геному ямників походить від популяцій Кавказу-Нижньої Волги і 20% — від неолітичних мешканців долин Нижнього Дніпра та Середнього Дону. Завдяки швидкому поширенню, ямна культура привнесла нові гени та нові культурні елементи, такі як індоєвропейські мови та пов’язану з ними релігійну систему, в усі куточки Європи та значні частини Азії приблизно п’ять тисяч років тому.
За інформацією Інституту археології НАН України