Народився 19 травня 1931 р. в м. Проскурів, нині м. Хмельницький. У 1932 р. сім'я переїхала в м. Київ. У 1949-1954 рр. навчався в Київському політехнічному інституті (спеціальність Технологія електротехнічних виробництв). У 1954-1955 рр. працював на закритому підприємстві. З 1955 р. працював в ІЗНХ на посадах інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника, завідувача лабораторією та, з 1979 р. – завідувача Відділом електрохімії неметалевих систем. Доктор хімічних наук з 1975 р, професор з 1985 р.
Спеціаліст в області електрохімії водних розчинів, твердофазного електрохімічного відновлення іонів тугоплавких металів (зокрема, вольфраму і молібдену) і окислення цих металів. Розвинув модельні уявлення про механізм оксидування вольфраму. Створив основи технології отримання сплавів вольфраму з перекисних кислих електролітів. Запропонував поліповерхневу модель відновлення (окислення), яка дозволяє пояснити електрохімічну поведінку тугоплавких металів виходячи з єдиної теорії твердофазних систем. Також працював в області електрохімії напівпровідників і напівметалів, електрохімічних перетворювачів сонячної енергії та індикаторів, розробляв конструкції і технології виготовлення медичного мікрозонду для рН-метрії та візуального датчика водню.
Створив науковий напрям і наукову школу з електрохімії вольфраму й електросинтезу напівпровідникових сполук. Під його керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій. Є співавтором понад 120 друкованих праць, в тому числі 5 монографій, 23 винаходів.