В Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України підготували й оприлюднили чергове наукове видання – аналітичну доповідь «Пастки інституційної спроможності у системі державної влади в Україні», присвячену огляду інституційної спроможності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Використавши численні індекси й індикатори та проаналізувавши законодавство, а також дані соціологічних опитувань і статистичні дані, науковці виокремили «пастки інституційної спроможності» у системі державної влади в Україні, які спричиняють недосформованість системи стримувань і противаг і, як наслідок, деградацію інституту політичної відповідальності й соціальних ліфтів та не сприяють посиленню довіри суспільства до держави (як зауважують автори, окреслені у дослідженні «пастки спроможності» є результатом не запровадження воєнного стану, а більш як тридцятирічного періоду державотворення, де державні інтереси, на жаль, не були визначальними під час формування системи органів державної влади, а наслідки хаотичного унормування суспільно-політичного життя країни явно недооцінювалися). Ця праця стане у пригоді політикам; науковцям у галузі державного управління, політології, права й соціології; державним службовцям і представникам місцевого самоврядування, зацікавленим у підвищенні ефективності управління; експертам і аналітикам, які опікуються реформами державної служби; студентам і аспірантам; усім, хто не байдужий до проблематики розвитку органів влади в Україні.
Як пояснюють автори, поняття «інституційна спроможність» є ключовим у політичній науці й загалом означає ефективність державного управління, стабільність політичної системи та її здатність адекватно реагувати на внутрішні й зовнішні виклики. Інституційна спроможність держави є результатом суспільно-історичних процесів і зумовлена заданими інституційними параметрами: конституційною моделлю організації влади, системою процесуальних норм, які забезпечують виконання норм конституції, а також спроможністю управлінської ланки реалізовувати державні політики. Формальні рамки для функціонування органів державної влади визначає закладена в конституції система стримувань і противаг, яка є механізмом організації державної влади, що забезпечує розподіл повноважень між різними гілками влади (законодавчою, виконавчою та судовою) і таку їхню взаємодію, яка дає змогу уникнути концентрації влади в руках одного органу чи особи. Ця система спрямована на гарантування демократичних принципів управління, захист прав і свобод громадян, а також ефективності політичної системи. З огляду на це, а також на те, що в умовах війни надзвичайно важливою є здатність держави мобілізувати і воєнні резерви, й усі суспільні інститути для ефективної відсічі ворогу, налагодження ефективної системи управління, запевнення безпеки тощо, науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України поставили собі за мету проаналізувати інституційну спроможність Української держави як суму функцій влади, формальних і неформальних інститутів на предмет ефективності й виявлення «пасток спроможності», що ускладнюють нормальний розвиток країни (під «пастками спроможності» автори розуміють неефективну конфігурацію органів влади, їхніх функцій і компетенцій, через що послаблюється ефективність держави). На думку авторів аналітичної доповіді, відповідь на запитання про те, наскільки інституційно спроможними є органи державної влади під час війни на виснаження, яким є «запас міцності» і в чому полягають «пастки спроможності» держави, допоможе зрозуміти переваги та недоліки у системі організації державних інститутів і кроки, необхідні для ліквідації «пасток спроможності».
Щоб оцінити функціональність органів державної влади і виокремити «пастки спроможності», науковці проаналізували українське законодавство (від Конституції України до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність різних органів державної влади й органів місцевого самоврядування, звітів цих органів влади тощо), яке регулює діяльність органів державної влади. Щоби визначити вплив «пасток спроможності» на державні інститути, автори використали дані соціологічних опитувань, зокрема результати опитувань Інституту соціології НАН України, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва й інших, де відображено динаміку довіри громадян України до державних інститутів, їхнє соціальне самопочуття, настрої, що опосередковано вказують на результативність державної політики.
Для аналізу впливу неелекторальних інструментів легітимації влади, а отже, й підтримки інституційної спроможності держави під час дії правового режиму воєнного стану науковці відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України на основі експертного онлайн-опитування виконали додаткове дослідження «Інструменти легітимації влади під час дії воєнного стану». Зважаючи на те, що якість суспільно-політичних і соціально-економічних процесів і реалізації державних політик можна оцінити лиш у порівнянні, для зіставлення результативності змін у країні було використано маркери міжнародних індикаторів, індексів і рейтингів, завдяки яким можна простежити динаміку суспільно-політичних процесів в Україні й на цій підставі визначити позитивні результати і проблеми інституційної спроможності. Йдеться про такі показники: індекс електронного урядування (EParticipation Index, ООН); індекс верховенства права (WJP Open Government Index rankings); індекс урядової ефективності (Government Index Effectiveness, WGI); глобальний індекс конкурентоспроможності (GSCI); індекс демократії від «The Economist»; індекс демократії від Freedom House; індекс сприйняття корупції (Corruption perceptions index, СРІ); відкрите дослідження бюджету (Open budget survey, OBS); індекс процвітання (Legatum Prosperity Index); рейтинг світового законодавства про доступ до інформації (Global Right to Information Rating); барометр відкритих даних (Open Data Barometer); індекс готовності до мережевого розвитку (Networked Readiness Index); глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index); глобальний індекс стійкості (FM Global Resilience Index); індекс крихкості (Fragile State Index). Тому індекси й рейтинги, отримані на основі цих даних, можна розглядати як один з інструментів, який дає змогу дозволяє наблизитися до комплексного розуміння результатів діяльності формальних інституцій публічної влади, а також політичних практик, що їх ці інституції впроваджують.
На підставі верифікації даних автори аналітичної доповіді виявили та схарактеризували «пастки спроможності», які вкрай негативно вплинули на результати демократичного транзиту України і стосуються всієї системи стримувань і противаг, яка у нас виявилася з різних причин недосформованою. Наслідками співвідношення формальних і неформальних інститутів стало формування специфічних політичних практик, які спричиняють гальмування або й вихолощення позитивних змін, ланцюгову реакцію неефективності, падіння якості управлінської еліти тощо.
На думку науковців Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, великими систематичними проблемами в Україні, пов’язаними з телеологічним (орієнтовним) характером нашої Конституції, є:
- нормативна перевантаженість Конституції, що закладає передумови для девальвації основного закону держави;
- дефіцит інституціоналізації влади;
- абсолютно неефективний інститут політичної відповідальності й політичної репутації, дистрофія соціальних ліфтів і вкрай неефективний механізм стримувань і противаг.
Як наголошують автори, в умовах політичного режиму воєнного часу ці інституційні пастки становлять величезну небезпеку. Адже зниження рівня довіри до органів державної влади зазвичай обертається саботажем виконання державних рішень. У ситуації повномасштабної війни це виявляється насамперед у невиконанні громадянських обов’язків, зокрема в ухилянні від мобілізації та небажанні сплачувати податки. Оскільки під час дії воєнного стану неможливо вносити зміни до Конституції України, науковці рекомендують оперативно ухвалити закони, які не передбачають внесення змін до Конституції. Потрібно відшукати аргументи й доповнити план реформ у межах програми “Ukraine Facility” конкретними пропозиціями щодо оновлення міжінституційних зв’язків. Посилення інституційної спроможності українських інституцій потребує змін на рівні інституційної взаємодії між Парламентом, Урядом і Президентом, а також ревіталізації механізмів інтеракцій держави й суспільства задля реалізації інклюзивних політик. Бо воєн не виграють без включення суспільства до управління державою країни, підкреслюють фахівці. А без чітко зафіксованих формальних «правил гри» насамперед у частині функцій, компетенцій і санкцій за їхнє невиконання для органів державної влади Україна не зможе досягти критеріїв відповідності членства в Європейському Союзі.
Авторський колектив:
- завідувачка відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України член-кореспондент НАН України Галина Зеленько;
- провідний науковий співробітник цього ж відділу кандидат політичних наук Ростислав Балабан;
- старший науковий співробітник відділу кандидат політичних наук Світлана Брехаря;
- головний науковий співробітник відділу доктор політичних наук, професор Василь Козьма;
- провідний науковий співробітник відділу кандидат політичних наук Наталія Кононенко;
- професор кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка доктор політичних наук, професор Віталій Литвин;
- провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України доктор політичних наук Тетяна Ляшенко;
- старший науковий співробітник цього ж відділу кандидат політичних наук Ірина Овчар;
- учений секретар Інституту кандидат історичних наук, доцент Віталій Перевезій;
- старший науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів кандидат політичних наук, доцент Світлана Ситник.
Бібліографічний опис видання:
Пастки інституційної спроможності у системі державної влади в Україні. Аналітична доповідь / кол. авт.: Галина Зеленько (кер., наук. ред.) та ін. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2025. 64 с.
ПОВНА ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ ДОПОВІДІ
P.S. Тема інституційної спроможності державних і політичних інститутів в Україні є продовженням попередніх досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, викладених, зокрема, у монографіях «Політична безпека України: проблеми політичного і державного правління. Прогнозна оцінка, механізми забезпечення» (2023), «Адаптивні зміни політичного поля України в умовах війни» (2023), «Політична система України: конституційна модель та політичні практики» (2023), «Кризи політичного розвитку в Україні: причини, зміст і способи нівелювання» (2022), «Політичний процес у незалежній Україні: підсумки і проблеми» (2021), «Інституційні зміни політичної системи України» (2014) й інших.
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України