5 березня 2025 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка НАН України Анатолія Загороднього відбулося чергове засідання Президії НАН України.
Присутні заслухали дві наукові доповіді.
Про «Розвиток розподіленої енергетики в Україні з використанням технологій мікромереж» поінформував заступник директора з наукової роботи Інституту електродинаміки НАН України доктор технічних наук Ігор Блінов. Виконувані в Інституті дослідження за цим актуальним і значущим, із науково-практичного погляду, напрямом мають на меті розв’язання важливих науково-технічних проблем впровадження мікромереж для підвищення ефективності функціонування й розвитку розподіленої енергетики в Україні в умовах воєнної агресії й повоєнного відновлення національної економіки, розвиток сучасного нормативного забезпечення у галузі «розумних» мереж, реалізацію пілотних проєктів зі впровадження мікромереж із джерелами розподіленої генерації.
Сьогодні структура потужностей генерації електроенергії в Україні істотно змінюється, що пов’язано з руйнуванням електроенергетичної інфраструктури внаслідок бойових дій і значним збільшенням частки розподіленої енергетики у загальному балансі Об’єднаної енергетичної системи України. Це унеобхіднює відповідну перебудову мережевої інфраструктури. Водночас в Україні активно впроваджуються в електроенергетичну галузь нові технології, що істотно впливає на розподільні електричні мережі, переводячи їх на новий якісний рівень розвитку і функціонування. Зростає актуальність застосування нових підходів керування генерацією, розподілом і споживанням електроенергії, що передбачають реалізацію концепції «розумних» мереж.
Важливою проблемою є забезпечення гарантованого електропостачання об’єктів критичної інфраструктури та споживачів під час їх відключень від систем розподілу електричної енергії. Для цього слід застосовувати комбінований підхід, який передбачає – за потреби – виділення частини мережі в ізольований (острівний) режим навколо розподіленої генерації, з автоматичним підтриманням основних параметрів мережі.
Саме тому важливим аспектом розвитку розподіленої енергетики є формування науково-практичних засад, нормативної та регламентованої бази, відповідних умов побудови й експлуатації мікромереж для різних типів користувачів. Основними складниками мікромереж є джерела розподіленої генерації, розташовані безпосередньо поруч із кінцевим споживачем і реалізовані за можливості з використанням технологій відновлюваної енергетики й інших автономних джерел електроенергії та установок її зберігання.
Для розв’язання цієї проблеми науковці Інституту електродинаміки НАН України на основі міжнародного досвіду запропонували структуру системи енергетичного менеджменту і визначили основні вимоги щодо забезпечення функціонування мікромереж. В Інституті з використанням засобів штучного інтелекту розроблено моделі прогнозування навантаження споживачів у мікромережах. Для виконання практичних досліджень побудовано дахову сонячну електростанцію та здійснено підключення критичного навантаження як основи реалізації пілотного проєкту зі впровадження систем керування мікромережами у складі відновлюваних джерел енергії, навантажень і установки зберігання енергії.
Згадані результати одержано під час виконання проєкту «Оптимізоване управління мікромережею в Україні» за програмою міжнародної технічної допомоги «Інноваційний фонд зеленої енергетики «Innovate Ukraine»», що її фінансує Уряд Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
За запитом оператора системи розподілу фахівці Інституту електродинаміки НАН України запропонували моделі регулювання напруги та реактивної потужності для підтримання належних параметрів якості електричної енергії в мікромережах за умов їхньої ізольованої роботи і надання послуг із регулювання реактивної потужності у нормальних умовах експлуатації.
Розроблено методи і моделі планування й оптимізації функціонування мікромереж, які дають змогу підвищити ефективність використання технологій розподіленої енергетики та споживання електричної енергії.
На замовлення Міністерства енергетики України науковці Інституту електродинаміки НАН України розробили проєкти національних нормативних документів у галузі мікромереж на основі відповідних міжнародних стандартів щодо технічних вимог і вимог до експлуатації мікромереж, систем енергоменеджменту, моніторингу й керування мікромережами, саморегулювання навантажень у них.
Результати виконаних досліджень свідчать про великі перспективи використання й подальшого розвитку цих робіт, зокрема під час відновлення та повоєнного розвитку української енергетики.
В обговоренні доповіді виступили директор Інституту загальної енергетики НАН України академік НАН України Віталій Бабак, керівниця експертної групи Директорату ресурсоефективних трансформацій Міністерства енергетики України Оксана Колосова, член Президії НАН України, академік-секретар Відділення енергетики і енергетичних технологій НАН України академік НАН України Олександр Кириленко.
«У доповіді Ігоря Вікторовича Блінова й у виступах було порушено вкрай актуальні питання забезпечення ефективного та надійного функціонування мікромереж саме як механізму розвитку розподіленої енергетики в Україні і забезпечення живлення критичного навантаження споживачів, що є стратегічно важливим сьогодні й у період повоєнного відновлення. Важливість розвитку розподіленої енергетики в Україні для забезпечення та підвищення ефективності роботи споживачів електричної енергії не викликають сумніву, надто в сучасних умовах її функціонування. Тому запровадження підходів, визначення вимог і побудова засобів забезпечення функціонування локальних енергетичних систем, передусім із використанням технології мікромереж, є важливим напрямом науково-практичних досліджень, а розвиток нормативної бази на основі імплементації в Україні вимог сучасних міжнародних та європейських стандартів є основою стійкого розвитку енергетики України. Варто зазначити, що формування вимог до побудови локальних енергетичних систем нового типу на основі розподіленої генерації, розроблення типових рішень і формування рекомендацій щодо впровадження мікромереж потребує як ефективної підтримки від академічної науки, так і реалізації пілотних проєктів, що дадуть змогу на практиці опрацювати отримані науково-практичні результати. В установах Відділення енергетики та енергетичних технологій НАН України вже реалізуються такі інноваційні проєкти у співпраці з міжнародними партнерами, що вкрай важливо. Беручи до уваги актуальність і важливість практичного використання напрацьованих фахівцями Академії теоретичних і практичних результатів розв’язання проблем розвитку розподіленої енергетики та систем енергетичного менеджменту різного рівня, приклад практичної реалізації якого ми сьогодні побачили, необхідно тісніше співпрацювати з відповідними міністерствами, державними та приватними компаніями. Дуже приємно було почути, що отримані результати високо цінує Міністерство енергетики України, і вони вже знаходять використання», – підсумував дискусію Президент НАН України академік НАН України Анатолій Загородній.
Із теми «Cоціологічні дослідження поточного стану та динаміки солідарних суспільних взаємодій під час війни» виступив головний науковий співробітник відділу історії та теорії соціології Інституту соціології НАН України доктор соціологічних наук Віктор Степаненко.
За словами науковця, широкомасштабне вторгнення рф в Україну посилило процеси солідаризації українського суспільства, патріотичну консолідацію держави і громадян, зміцнило національно-громадянську ідентичність українців. Водночас, коли у початковий період широкомасштабного вторгнення солідаризація та згуртованість українського суспільства й держави мала висхідну динаміку (про що свідчать високі показники довіри громадян до державних інституцій у цей період), то від 2023 року позначилися реверсні процеси щодо вертикальної солідаризації, зокрема у ставленні громадян до держави й довірі до органів влади, а також горизонтальні тренди соціальної та політичної диференціації українського суспільства. Окреслилися певні лінії потенційних соціальних розколів, які можуть розвинутись у потенційні соціальні конфлікти з небажаними соціально-політичними ризиками і наслідками у перспективі повоєнного відновлення країни. Отже, солідаризація та консолідація українського суспільства у період війни демонструє різну динаміку і може піти на спад ще під час війни, а також у період повоєнного відновлення. Це створює нові ризики для внутрішньополітичної та соціальної стабільності держави, конче необхідної для її успішного мілітарного спротиву та подальшого демократичного розвитку.
Дослідження солідарних соціальних взаємодій суспільства у період сучасної війни має свої особливості. Це великою мірою незаповнена дослідницька лакуна. Адже здебільшого сучасні теоретичні концептуалізації та практичний досвід солідарних суспільних взаємодій ґрунтуються на аналізі мирного досвіду різних суспільств, які, втім, можуть переживати соціально-політичні, економічні, екологічні чи техногенні катаклізми. І у таких випадках солідарність і солідарні соціальні відносини формуються як певна соціальна реакція членів суспільства на спільне подолання екстремальних обставин. Війна має інший рівень напруги і викликів щодо характеру й особливостей солідаризації у цей період. У випадку російсько-української війни це – фундаментальний екзистенційний виклик і переживання щодо існування самої нації та держави.
Солідаризація суспільства у стані війни з урахуванням особливостей українського суспільства в період воєнного стану включає два основні значення цього концепту, а саме:
1) національно-громадянська солідарність із такими показниками, як ступінь і вид самоідентифікації індивіда, ступінь лояльності до країни, відчуття належності до національної спільноти, громадянська відповідальність і активізм, інституціональна та міжособистісна довіра тощо;
2) соціальна солідарність, яка асоціюється переважно з індикаторами соціально-економічної справедливості, економічної рівності, альтруїзму, співчуття й допомоги нужденним і вразливим групам, готовність і участь у доброчинності, групова солідарність, інституціональна й міжособистісна довіра тощо.
У соціологічному контексті в обставинах війни здебільшого йдеться саме про національно-громадянську солідарність, хоча вона також вбирає в себе сенси «соціальної солідарності», часто зорієнтованої на проблематику соціальної справедливості.
Оптимальною моделлю солідаризації українського суспільства в умовах війни і у повоєнній перспективі слід вважати змістовну солідаризацію. Серед її складників:
1) усталена національно-громадянська ідентичність;
2) залученість у різні форми громадської активності незалежно від того, чи держава до них заохочує;
3) готовність до особистих жертв заради того, щоби держава зберігала свободу, незалежність і право на власний вибір шляхів розвитку.
Саме змістовну модель солідаризації слід покласти в основу формування політики єдності й консолідації українського суспільства у період війни й у повоєнній перспективі.
Запобіжником соціальних розколів у соціокультурній сфері має бути виважена інформаційна й освітня політика, яка включає прийняття соціокультурних відмінностей у межах конституційних засад єдиної української державності, й інклюзивна соціальна політика, зорієнтована на спільність суспільних завдань і викликів післявоєнного відновлення демократичної європейської України.
Оскільки війна – з огляду на її негативні соціально-економічні наслідки для більшості людей – не змінила, а посилила переважно патерналістські настрої українського суспільства з переважними очікуваннями людей на соціальну відповідальність і підтримку від держави, особливу роль відіграє соціальна політика на засадах соціальної справедливості, комунікаційної відкритості й інклюзивності для багатьох соціальних груп, зокрема тих, які особливо постраждали внаслідок війни, – ветеранів із фізичними та психологічними травмами, внутрішніх переселенців, людей, які втратили житло, людей похилого віку. Кошти і дії друзів, волонтерів і спільні зусилля небайдужих громадян значною мірою можуть допомагати (і допомагають) постраждалим і найнужденнішим, але це не зменшує важливості державної підтримки. Навпаки, спільні дії держави й зусилля людей та громадських організацій створюють фундаментальну основу для подолання труднощів на цьому етапі та подальших плідних взаємодій у далекій перспективі.
Для мінімізації негативних соціальних наслідків війни потрібно розробляти комплексні стратегії, спрямовані на підтримку соціальної солідарності, єдності, економічної стабільності й політичної легітимності. Найважливішими, актуалізованими воєнним часом завданнями запобігання соціальним конфліктам в українському суспільстві під час і після війни є:
• об’єднання і створення зон взаємодії та спільних сенсів, мінімізація зон напруження, захист і узгодження інтересів різних соціальних груп і категорій населення;
• оптимальне розв’язання протиріч у соціальній сфері, діалог між громадянами і державою;
• інтеграція різних верств населення, гармонізація їхніх інтересів, підтримка стабільності політичної системи на основі Конституції та законів України.
Тривала війна посилила тенденції конфліктогенного соціального потенціалу та збільшила ризики соціальних конфліктів в українському суспільстві. Тому соціологічний моніторинг стану, проявів і чинників міжкласової нерівності, солідарності й конфліктності має лишатись актуальним упродовж усього періоду війни, надто під час підвищення соціальної напруженості.
2024 року колектив Інституту соціології НАН України в межах першого етапу міждисциплінарного наукового проєкту НАН України «Солідаризація українського суспільства в умовах війни та перспективи збереження і відтворення солідарного соціального потенціалу у повоєнному розвитку країни» підготував методологічний і концептуальний інструментарій для моніторингового соціологічного дослідження поточного стану, динаміки та потенціалу солідарних суспільних взаємодій під час війни й у повоєнній перспективі. Презентовано видання «Українське суспільство в умовах війни. Рік 2024» (за редакцією членів-кореспондентів НАН України Євгенія Головахи та Сергія Дембіцького), яке містить опис українського суспільства в умовах широкомасштабної війни, звертаючись до таких тем, як громадська думка українців, теоретичні аспекти соціології війни, лінії розколів і режими нерівностей, соціальні ресурси й інститути. Соціологічні дослідження у період повномасштабної російської збройної агресії проти України є важливим методом вивчення соціальної поведінки та діагностики суспільних настроїв у сучасному українському суспільстві, що суттєво поглиблює наукове розуміння соціального потенціалу успішного національного спротиву агресору і перспектив швидкого й успішного повоєнного відновлення країни.
Ці дослідження є головною підвалиною у забезпеченні Національною академією наук України своєї прогностичної функції в частині моделювання архітектоніки повоєнних змін у поведінкових практиках громадян і солідарних суспільних взаємодій у самому суспільстві та його відносинах із державою. Якісне виконання відповідних досліджень і оперативне представлення їхніх результатів органам влади сприятиме подоланню українським суспільством і державою викликів повоєнних трансформацій та запобіганню соціальним конфліктам на засадах політики солідарності, справедливості, поваги й толерантності.
В обговоренні доповіді виступили завідувачка відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Вікторія Близнюк, завідувачка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська Академія» доктор соціологічних наук Катерина Мальцева, член Президії НАН України академік НАН України Олександр Копиленко, радник Президії НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік НАН України Валерій Геєць.
«Сьогодні мова йшла про один зі складників міждисциплінарного проєкту «Солідаризація українського суспільства в умовах війни та перспективи збереження і відтворення солідарного соціального потенціалу у повоєнному розвитку країни», участь у виконанні якого беруть три інститути Національної академії наук України. Віктор Петрович Степаненко висвітлив у своїй доповіді широке коло питань, пов’язаних із дослідженням солідарності під час війни в Україні. Це важливе питання. Слід зазначити, що установи нашої Академії роблять свій внесок у вивчення соціальних аспектів і наслідків війни, а також у розроблення підходів і стратегій повоєнного відновлення країни. Зокрема, дослідження фахівців Інституту соціології НАН України допомагають зрозуміти особливості й динаміку солідарних суспільних взаємодій громадян і держави у період війни, ідентифікують потенційні лінії соціальних розколів в умовах війни та повоєнних викликів. Водночас на сучасному етапі необхідно значно активізувати подальші дослідження соціальних наслідків війни, а також можливостей використання нового соціального досвіду і цінностей, набутих нашою країною під час складних випробувань, зокрема цінностей патріотизму, громадянської відповідальності й солідарності. Крім того, важливим завданням є популяризація результатів наших досліджень щодо соціальних аспектів і наслідків війни, формування міждисциплінарних підходів до зазначеної проблематики та вироблення науково-практичних рекомендацій для повоєнного відновлення країни. Очевидно, що для реалізації цих завдань необхідно налагодити координацію та тіснішу співпрацю з науковими установами Академії й іншими інституціями, залученими до вивчення соціальних аспектів і наслідків війни», – підсумував Президент НАН України академік НАН України Анатолій Загородній.
На завершення учасники засідання розглянули низку кадрових і поточних питань.
За інформацією Секретаріату Президії НАН України та пресслужби НАН України
Фото: пресслужба НАН України
