Доброзичливий, гостинний, інтелігентний, мудрий, далекоглядний, компетентний, справедливий, порядний, делікатний, чуйний, щирий, дбайливий, допитливий, енергійний, фантастично працелюбний і працездатний, невтомний, завзятий, принциповий, наполегливий, відповідальний, відданий справі, оптимістичний, креативний, вимогливий, надійний – таким члена-кореспондента НАН України Івана Семеновича Косенка, який впродовж 42 років очолював Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України в Умані на Черкащині, запам’ятали всі, кому пощастило спілкуватись і співпрацювати з ним. Іван Семенович успішно поєднував іпостасі біолога, дендролога, паркознавця, ландшафтного архітектора, природоохоронця і навіть культуролога, увійшов в історію України як учений, викладач і управлінець. Але головне – як непересічна особистість з унікальними не лише професійними, а й людськими якостями, котра робила неможливе і надихала на це інших. Про патріота, подвижника, наставника, керівника, а також реаліста-романтика, якого життя не раз випробовувало на міцність, розповідаємо у день 84-річчя, до якого Іван Семенович, на жаль, не дожив (він відійшов у вічність 10 квітня 2022 року).
Член-кореспондент НАН України Іван Косенко (1940–2022)
Іван Семенович Косенко народився 3 грудня 1940 року в старовинному козацькому селі Хрестителеве Чорнобаївського району (сьогодні це Золотоніський район) Черкаської області у родині селян. Невдовзі після його народження родина переїхала до Киргизії. Але коли батько загинув на фронтах Другої світової війни, мати з двома дітьми повернулася на рідну Черкащину.
Закінчивши школу (1958 рік), Іван Косенко працював муляром, столяром, монтажником-висотником на Черкащині й Донеччині, у 1960–1963 роках служив у війську. 1970 року здобув квалікацію вченого-агронома в Уманському сільськогосподарському інституті (нині це Уманський національний університет садівництва), 1971-го — закінчив Українську сільськогосподарську академію в Києві (зараз вона називається Національним університетом біоресурсів і природокористування України) за спеціальністю викладача агрономічних дисциплін сільськогосподарських технікумів і шкіл. У 1967–1980 роках викладав агрономічні дисципліни й охорону довкілля в Уманському технікумі механізації, електрифікації та сільськогосподарського будівництва (тепер це Уманський фаховий коледж технологій та бізнесу Уманського національного університету садівництва).
Під час військової служби (Іван Косенко – ліворуч)
І ось доля зробила крутий віраж – Івана Семеновича запросили очолити всесвітньовідомий дендропарк «Софіївка». Як пізніше згадувала член-кореспондент НАН України Тетяна Михайлівна Черевченко (1929–2017), котра в ті роки, ще кандидатом біологічних наук, працювала заступницею директора з наукової роботи по зеленому будівництву Центрального республіканського ботсаду АН УРСР (його сучасна назва – Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України) в Києві (а «Софіївка» від 1955 до 1991 року була структурним підрозділом київського академічного ботсаду), в «Софіївці» тоді гостро постало кадрове питання: Академія шукала ініціативного й досвідченого фахівця на посаду директора парку. З-поміж кількох запропонованих кандидатур Тетяна Михайлівна – як уповноважена з організаційних, наукових і кадрових питань – зупинила вибір на одній: «…мене зацікавив тільки наймолодший із них (40 років). Із фотографії на мене дивилася молода, впевнена у собі людина, таке враження, що дивилася у майбутнє». Проте Іван Косенко погодився не одразу – не був певен, що впорається з такою надзвичайно великою відповідальністю. Та все ж зацікавився пропопозицією і зрештою прийняв її. До речі, знайомство Івана Семеновича з Тетяною Михайлівною стало початком плідної співпраці, великої дружби і взаємної підтримки на багато років. Іван Косенко навіть називав Тетяну Черевченко своєю «ботанічною мамою».
Іван Косенко із членами-кореспондентами НАН України Тетяною Черевченко та Єлизаветою Кордюм (2004 рік)
1 квітня 1980 року Президія української Академії наук затвердила призначення Івана Косенка на посаду директора «Софіївки», а вже у ніч проти 4 квітня парк постраждав від стихійного лиха – паводок зруйнував його центральну частину. І це стало першим випробування, яке з честю витримав новий директор. Треба сказати, що зима 1979/1980 була незвичайна: ще на початку листопада 1979-го вдарили морози до –18…19°С – і ґрунт промерз на півтора метри завглибшки, а на водоймах утворилася крига завтовшки близько 72 см. Проте зима виявилася безсніжна – лише на початку березня 1980-го на ще замерзлу землю насипало майже півметровий шар снігу. До того ж, усередині березня почалися різкі перепади температур: удень +12…15°С, уночі –3…6°С. Через такий температурний режим на мерзлому ґрунті накопичувалися великі маси снігу, криги і води. Коли ж повінь розмила земляну греблю Красноставського водоймища (площею понад 17 га), вся його маса – селевий потік із велетенськими уламками криги – пронеслася крижаною поверхнею Верхнього ставу «Софіївки» і посунула вниз за течією річки Кам’янка в долину, де розташовані головні об’єкти й найцінніші насадження парку. В підсумку було зруйновано мармурові вази над гротом Фетіди, гранітні пілони з вазами біля Головного входу, асфальтове покриття Центральної алеї, повністю знищено дорожньо-алейну систему парку, а в його найнижчій частині (від гроту Фетіди до Головного входу з вулиці Садової) – зруйновано всі металеві й дерев’яні мости, шлюзи, окремі скульптури і малі архітектурні форми, зокрема павільйон Фазанник і міст до острова Анти-Цирцеї. Потік також зніс із гранітної брили знамениту скульптуру Змії та пошкодив павільйон Флори, зсунув праву вхідну башту, повалив частину металевої огорожі на гранітному підмурку. Окремі вікові дерева, які прикрашали центральну частину парку, а також самосійні, менш цінні для паркових пейзажів, дерева й кущі загинули, інші — були суттєво пошкоджені. «Навіть сьогодні… боляче згадувати отой «пейзаж після битви», на який перетворилась центральна частина парку, важко дивитись на фотознімки, зроблені другого дня після катастрофи», – писав Іван Косенко.
«Софіївка» після руйнівного стихійного лиха 1980 року
«Думала, що Іван Семенович відмовиться від посади, – розповідала про той день Тетяна Михайлівна Черевченко. – Коли [я] під’їхала до Головного входу в парк, то його вже не було, все знесене, замулене. Скрізь було багато людей і серед них – Іван Семенович. Він побачив, що я вийшла з машини (ледь тримаючись на ногах), стрімко попрямував до мене і дорогою почав говорити, щоб я не хвилювалася, що він організував військову частину, що на допомогу прийшло багато небайдужих мешканців Умані. Цю мить не передати словами. Він швиденько розповів, що сталося, з’ясував, чому дамбу, досить грамотно побудовану ще при Потоцьких, знесло, сказав, де працюють співробітники парку, щоб я з ними зустрілася, і попрямував до натовпу людей, даючи їм вказівки, що, де і як робити. <…> «Голос Америки» заявив на весь світ, що всесвітньо відомий парк «Софіївка» безповоротно втрачений і відновити його неможливо. Проте Іван Семенович Косенко зробив неможливе – не тільки відновив парк, а й розбудував його в найкращому розумінні цього слова. У такій надзвичайно складній ситуації він зарекомендував себе талановитим, вольовим організатором, мужньою, цілеспрямованою людиною. Через чотири місяці «Софіївка» гостинно приймала відвідувачів, фонтан «Змія» повернули на місце, відправили на реставрацію пошкоджені скульптури, закрили деревам рани, нанесені кригою. Мало хто вірив, що можна зробити все це за такий короткий термін».
Передусім було відновлено й укріплено дамбу Красноставського водоймища, відновлено геопластику рельєфу на території Єлисейських полів, Критського лабіринту, в Темпейській долині (усе це – ділянки парку) та по річці Кам’янці, яка на Єлисейських полях після повені повністю змінила своє річище. Загалом на постраждалій території протягом 1980 року було посаджено близько трьох тисяч дерев і кущів та 75 тисяч ґрунтопокривних рослин, відновлено понад 10 гектарів газонів.
Дивовижно, але велика драма «Софіївки» стала початком її перетворення й оновлення. Недаремно тодішній очільник столичного академічного ботанічного саду академік Андрій Михайлович Гродзинський, відвідавши «Софіївку» того найчорнішого дня в її історії, так відгукнувся про парк: «…мені здається, що «Софіївка» стала світлішою, наче помолоділа».
Справа наліво: Іван Косенко, Тетяна Черевченко, Андрій Гродзинський, Олена Мороз, Таміла Сидорук і Віктор Мітін (1985 рік)
І у ті найнапруженіші місяці, й у всі наступні роки Іван Косенко зарекомендував себе як справді вмілий менеджер (кризовий і не тільки) й добрий господар у довіреній йому царині. Взявши високий темп від першого дня роботи у парку, він не зупинявся ні на мить. «Саме на таких людях, як І. С. Косенко, тримається світ. Він провів титанічну роботу і, здавалося, міг уже перепочити. Але це не в його стилі. Ніякого відпочинку, постійна увага до проведення реставраційних робіт, до згуртування колективу, до стану ландшафтів парку, розгляду наукових проєктів», – ці слова Тетяни Черевченко чи не найкраще описують робочий і творчий запал Івана Семеновича. Усіх змін і не перелічити, тож відзначимо лише ті, що найвідчутніше позначилися на розвитку «Софіївки» як садівничо-архітектурної перлини України, а також становленні її як важливого наукового осередку. Отже, з ініціативи й за активної участі Івана Косенка було:
- розширено територію парку, відновлено або оновлено чимало його історичних ділянок і об’єктів, а також створено нові, які органічно вписано у стилістичний та символічний контексти «Софіївки» (повернено історичну достовірність майже на всій території історичного ядра парку, зокрема відреставровано альтанку Тарпейської скелі, поромну переправу до острова Анти-Цирцеї, Амстердамський шлюз, грот Діани, всі мости, заново побудовано альтанку «Грибок», побудовано нову міську насосну станцію замість знесеної біля Головних воріт, повністю реконструйовано зону Головного входу з вулиці Садової та міст через Кам’янку й зону обслуговування туристів, створено нову алейну систему, що з’єднує Головний вхід із зоною обслуговування туристів; реконструйовано Партерний амфітеатр, Площу зборів, масив «Дубинка», урочище Звіринець, об’єкти Єлисейських полів, Арборетуму імені В.В. Пашкевича; реставровано павільйон Флори, Китайську альтанку, Фазанник, грот Фетіди, річище Кам’янки, Ахеронтійське озеро, підземну річку Ахеронт, Трояндовий павільйон, острів Ітака; відновлено грот Аполлона; у західній частині «Софіївки» на площі 53 га створено практично новий парк із розарієм, квітниками, кам’янистими гірками та чотирма водоймами, що органічно вписались у ландшафт тальвегу Грекової балки, а також новими моносадами; асфальт і гранітний відсів на дорожньо-алейному покритті повністю замінено гранітною бруківкою; створено великий фентезі-парк «Нова Софіївка», в якому гармонійно поєднуються природні об’єкти, елементи різних культур і сучасні арт-інсталяції);
На будівництві каскаду ставків у Грековій балці (2000 рік)
Реконструкція ділянки «Партерний амфітеатр» (2013 рік)
- зміцнено матеріально-технічну базу парку (створено адміністративно-господарчу зону; побудовано гаражі для техніки і транспорту; капітально відремонтовано пункт обслуговування техніки; добудовано невеликий лабораторний корпус; облаштовано бібліотеку з читальною залою, їдальню й кімнату відпочинку для робітників і службовців, залу засідань, складські приміщення; споруджено водонапірну башту із власною свердловиною, пилораму, столярний цех, приміщення для тварин; облаштовано паркінг для автобусів і автомобілів; газифіковано котельню, підземні вбиральні, каналізаційну станцію, очисні споруди, фонтан зі зворотнім водопостачанням);
- на базі «Софіївки» створено науково-дослідний інститут Національної академії наук України (започатковано й розвинено низку наукових напрямів, відкрито аспірантуру; тривали дослідження зі створення й поліпшення насаджень, реконструкції ландшафтів і відновлення архітектурних і гідротехнічних споруд, інтродукції й акліматизації нових цінних рослин, призначених для збагачення рослинних ресурсів «Софіївки»; вдосконалено структуру дендропарку і створений вищий орган розгляду колегіальних питань – Вчену раду; зведено новий науково-лабораторний корпус, в якому діють лабораторія мікроклонального розмноження, насіннєва лабораторія, Науковий гербарій, музей історії «Софіївки», є конференційна зала і робочі кабінети науковців; створено чимало дослідно-експериментальних ділянок; введено в експлуатацію нову оранжерею для водних рослин із парниковим комплексом; на території розсадника збудовано і газифіковано котельню, теплицю, підвал для зберігання саджанців, туманотвірну установку для вкорінення кореневласних саджанців, контейнерний майданчик; започатковано традицію проведення масштабних всеукраїнських і міжнародних наукових заходів).
Академіки Костянтин Ситник (ліворуч) і Дмитро Гродзинський (праворуч) перерізають стрічку під час відкриття Наукового гербарію (2008 рік)
Щодо останнього директор Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академік Сергій Леонідович Мосякін влучно зауважив: «…Іван Косенко зробив із «Софіївкою» щось за своєю суттю подібне до того, що Пітер Рейвен – із Міссурійським ботсадом: перетворив «Софіївку» із сонного старовинного парку з обмеженими науковими програмами на один із провідних національних центрів ботанічної науки, а особливо дендрологічних та історико-паркознавчих досліджень. Причому наукова слава «Софіївки» зараз уже вийшла далеко за межі України, про що свідчать нинішні наукові зв’язки дендропарку».
Нагадаємо, Іван Семенович Косенко і сам був яскравою зіркою на небосхилі української науки. Його дослідження стосувалися теоретичних і практичних питань фундукарства. Найскладніші питання ботаніки, зокрема такі, як система роду Corylus L., еволюція біології цвітіння й запліднення фундука та дикорослих видів ліщини, адаптація інтродукованих видів Corylus L. в Україні, специфічність їхнього насіннєвого й вегетативного розмноження, зокрема in vitro, вчений вирішував з великою об’єктивністю та глибоким знанням біології цієї цінної рослини.
За підсумками своїх досліджень Іван Косенко захистив спершу кандидатську («Біологічні засади введення ліщини деревовидної в культуру Лісостепу УРСР», 1986 рік), а потім і докторську дисертацію ( «Рід Corylus L. в Україні. Біологія, інтродукція, поширення та господарське використання», 2002 рік). Всього ж у науковому доробку вченого – близько 400 наукових і науково-популярних праць (одноосібних та у співавторстві), зокрема понад 30 монографій, присвячених історії «Софіївки», вивченню природних багатств України, теорії інтродукції та акліматизації рослин, збереженню та збагаченню біотичного різноманіття рослин і екології, а також паркобудівництву, 9 авторських свідоцтв (вони стосуються насіннєвого розмноження представників роду Corylus L., які полягають у застосуванні технології ранньоосіннього посіву горіхів, не очищених від плюски) і 7 патентів на наукові винаходи й нові сорти (ідеться, зокрема, про спосіб розмноження фундука, особливостями якого є закладання вертикальних відсадків із забезпеченням оптимальних технологічних умов вкорінення).
Під час експедиції до Китаю (2008 рік)
Іван Семенович уперше створив унікальну і найбільшу в Україні ботанічну колекцію всіх відомих видів і більшості форм роду Corylus L. (ліщина), а також:
- усебічно дослідив особливості росту й розвитку всіх інтродукованих в Україну видів ліщини і на підставі вивчення їхніх екологічних властивостей довів можливість їхнього введення у культуру практично в усіх кліматично-географічних зонах України;
- вперше інтродукував в Україну три реліктові гімалайські види ліщини (C. chinensis, C. tibetica, C. jaquemontii) та дві декоративні форми (C. avellana: C. a. ‘Aurea’, C. a. ‘Contorta’) і оцінив успішність їхньої акліматизації;
- вперше встановив залежність ефективності вегетативних способів розмноження від фітогормонального статусу пагонів різних видів ліщини;
- запропонував оптимальну біотехнологію насіннєвого й мікроклонального розмноження п’яти видів Corylus L. у культурі in vitro;
- виявив залежність результатів живцювання ліщин від віку маточних рослин;
- уперше в Україні розробив і впровадив технологію щеплення форми C. avellana на штамбі C. colurna;
- виокремив у культурі й описав, залежно від архітектоніки крони, пірамідальну й кулясту форми ліщини ведмежої, від будови і забарвлення кори — форму “Надія”, а від величини листя — форму “Полтавська”;
- запропонував оптимальну схему селекції ліщини для декоративного садівництва і плодівництва;
- підтвердив позитивний вплив ліщинових насаджень на фізико-хімічні властивості ґрунту;
- визначив культигенні ареали інтродукованих в Україні видів ліщини й інтродукційні райони для успішної культури цих видів у декоративному садівництві та плодівництві й розробив рекомендації на впровадження ліщин в окремих фізико-географічних зонах України.
За особистої ініціативи Івана Семеновича Косенка у «Софіївці» створили фундуковий сад. Садивний матеріал – 160 15-річних кущів фундуку 36 сортів – привезли з Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Того ж року було висаджено крупномірні саджанці ліщини звичайної для поліпшення запилення фундуку й вітрозахисну смугу по периметру фундукового саду з ліщини деревовидної та ліщини звичайної. Згодом у дендропарку звели огорожу залізобетонну огорожу, що дало змогу висаджувати на території фундукового саду цінний садивний матеріал горіхоплідних рослин. А ще – змонтували і ввели в експлуатацію сучасну систему краплинного зрошення зі складною підземною системою подачі води, завдяки чому з’явилася можливість вивчати й підбирати оптимальні системи зволоження для впровадження у промислових фундукових садах і розсадниках. Нині софіївська колекція фундуку є найбільшою в Україні. Фактично, Іван Косенко заснував національну наукову школу фундукарства, а створений у «Софіївці» фундуковий розсадник став унікальним зібранням різних сортів фундука і науковою базою для розроблення нових технологій вирощування садивного матеріалу, здатного забезпечити потреби розвитку насаджень ліщини як у самому парку, так і в українських фермерських господарствах. Між іншим, численні наукові й науково-популярні видання, підготовлені Іваном Косенком, зацікавили не лише науковців і фермерів, а й підприємців. Наприклад, з його легкої руки було засновано Всеукраїнську громадську організацію «Українська горіхова асоціація» (офіс – у Дніпрі), яка сприяє впровадженню розробок наукової школи Івана Семеновича.
Амбітний та ініціативний директор «Софіївки» особисто доклався до розвитку ще однієї наукової школи — ландшафтної архітектури та паркобудівництва. Учений багато досліджував архівні й історичні матеріали, щоби відновити первісні архітектурний і семантичний задуми «Софіївки», та з’ясував, що в основу композиційного вирішення центральної частини парку покладено сюжети з міфології стародавніх Греції та Риму, а парк є наочною ілюстрацією до окремих частин Гомерових поем «Іліада» й «Одіссея». Це дало змогу відновити історичні назви малих архітектурних форм і притаманні для них рослинні композиції та відкрило нову віху в історії «Софіївки». Семантика парку відкривалася Іванові Косенку й під час традиційних піших прогулянок: прямуючи на роботу, учений обходив парк щодня, за будь-якої погоди. Варто також сказати, що, відколи в парку з’явився новий очільник, усі роботи з реконструкції, реставрації та створення нових композицій у «Софіївці» спиралися на глибоке наукове підґрунтя й виконувалися з чітким дотриманням міжнародних стандартів щодо «історичних садів» і сучасних вимог садово-паркового мистецтва.
Партерний амфітеатр
«Чому розташована у невеликому провінційному місті «Софіївка» набула міжнародного визнання? Це питання хвилює не тільки пересічних відвідувачів «Софіївки», але й науковців. Адже в Україні є парки з не менш славною історією. На наш погляд, не можна знайти іншої відповіді, аніж стандартне посилання на «людський фактор». Решта чинників, незважаючи на всю їхню вагомість, і позитивний вплив на діяльність І.С. Косенка, – усі похідні від природних і вихованих із дитинства чеснот Івана Семеновича», – так феномен Івана Косенка пояснював багаторічний працівник «Софіївки» кандидат сільськогосподарських наук, професор Анатолій Опалко. Колеги й учні описують Івана Семеновича не лише як надзвичайно вольового й вимогливого (і до себе, і до інших), а й водночас як дуже чуйну людину з відкритим серцем і щирою душею, яка дбайливо опікувалася всіма членами свого колективу, завжди була готова простягти руку допомоги у скруті, а до молоді ставилась як справжній батько. «Іван Семенович, як справжній учитель, вів мене стежками «Софіївки», починаючи з посади техніка дендрологічної бригади до заступника директора з наукової роботи, при цьому не пропускаючи жодного професійного щабля, тим самим даючи можливість побачити роботу кожного в парку та виконувати її власноруч. Він навчив мене бачити працю інших і відкрив шлях у безмежну наукову сферу», – вдячно згадує свого наставника і попередника нинішній виконувач обов’язків директора Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України кандидат біологічних наук Володимир Грабовий.
Науковці «Софіївки» на Вінниччині (2015 рік)
Іван Косенко і Володимир Грабовий у «Софіївці»
Іван Семенович Косенко умів ладнати з різними людьми, які траплялися на його життєвому шляху. Особливо теплі взаємини склались у нього із Президентом Національної академії наук України у 1962–2020 роках академіком Борисом Патоном (1918–2020). Бориса Євгеновича навіть охрестили «благодійником і добрим генієм» «Софіївки» – за постійну увагу до дендропарку та його потреб. Очільник Академії неодноразово відвідував цю установу. Іван Семенович і Борис Євгенович познайомились у серпні 1980 року, коли президент головної української наукової організації приїхав оглянути результати ліквідації наслідків стихійного лиха. «…в день першого візиту Бориса Євгеновича, коли по завершенні обходу парку ми підійшли до машини і він звернувся до мене з запитанням про нагальні проблеми «Софіївки», я попросив підтримати наше клопотання про оновлення техніки — тракторів і автомобілів, в т. ч. дати поливо-мийну машину, а також ввести в штат дендропарку ремонтно-будівельну бригаду в кількості 9–10 осіб, яка хоча й працювала тоді в «Софіївці», однак була безпосередньо підпорядкована розміщеній у Києві будівельній організації «Академбуд». Буквально через два тижні «Софіївка» повністю оновила свій автотракторний парк, а будівельна бригада була введена в штат «Софіївки», що надає можливість утримувати «Софіївку» у належному стані дотепер», – писав Іван Косенко у своїх спогадах про досвід спілкування з академіком Борисом Патоном.
Наступного разу Борис Євгенович побував у «Софіївці» 2002 року, був приємно вражений позитивними змінами (зокрема новозбудованим науково-лабораторним корпусом) і висловив щирий захват від подорожі підземною річкою Ахеронт.
Коли 2005 року «Софіївка» відзначала 50 років перебування в системі Національної академії наук України у статусі наукової установи, академік Борис Патон та інші члени Президії НАН України прибули на урочистості, щоб, зокрема, повідомити про надання паркові статусу науково-дослідного інституту Академії з проблем дендрології – з огляду на визначні досягнення науковців «Софіївки». Для цього в Умані провели спеціальне виїзне засідання Президії НАН України, Відділення загальної біології НАН України та колективу парку.
Академік Борис Патон Борис вручає Іванові Косенку Постанову Президії НАН України про надання «Софіївці» статусу науково-дослідного інституту НАН України
На урочистому засіданні виступає член-кореспондент НАН України Тетяна Черевченко
Делегація з Президії НАН України у «Софіївці»
До 90-річчя Національної академії наук України й академіка Бориса Патона у меморіальній зоні «Софіївці» посадили дуб. Борис Євгенович особисто долучився до цієї події і розповів, що його батько Євген Оскарович Патон свого часу теж висаджував пам’ятні дуби – у Державному дендрологічному парку «Олександрія» НАН України (Біла Церква, Київська область).
Борис Патон та Іван Косенко виконують почесний ритуал увічнення двох знаменних дат
Колективне фото біля щойно посадженого дуба
Коли багаторічний Президент НАН України академік Борис Патон відійшов у вічність, опіку над «Софіївкою» перебрали наступний очільник Академії академік Анатолій Загородній і віцепрезидент НАН України академік Вячеслав Богданов, який є також головою Наглядової ради дендропарку. Зокрема, у вересні 2021 року вони відвідали урочистості з нагоди її 225-річчя, долучившись до традиційного висадження дерев у меморіальній зоні.
Президент НАН України академік Анатолій Загородній нагороджує директора Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України члена-кореспондента НАН України Івана Косенка (2021 рік)
Президент НАН України академік Анатолій Загородній висаджує дуб звичайний у Меморіальній зоні «Софіївки» до 225-річного ювілею дендропарку
Академіки Анатолій Загородній та Вячеслав Богданов і член-кореспондент НАН України Іван Косенко під час прогулянки «Софіївкою»
На жаль, у квітні наступного – 2022 – року Іван Семенович Косенко після нетривалої хвороби пішов із життя. Його смерть стала важкою втратою для України й Національної академії наук, але зоря цього видатного українця й великої людини ще довго вказуватиме шлях усім, хто щиро вболіває за розвиток і процвітання нашої держави. Член-кореспондент НАН України Іван Косенко лишив по собі когорту учнів і однодумців, які тепер продовжують його справу та примножують славу «Софіївки».
Працівники дендропарку дбайливо зберігають пам’ять про свого керівника й наставника. В його робочому кабінеті все лишилось, як було за господаря: документи, фотографії, книги, а також нагороди, яких в Івана Семеновича чимало. За наукову, організаторську й громадську діяльність його у різні роки відзначили орденами «За заслуги» (повний кавалер) і Ярослава Мудрого V ступеня, присвоїли звання «Заслужений працівник культури України» і «Почесний громадянин міста Умань», нагородили Державною премією України в галузі архітектури, преміями НАН України імені В.Я. Юр’єва й імені М.Г. Холодного, Міжнародною премією ІСОМОS – IFLA (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ) імені професора Яна Захватовича, відзнаками НАН України «За професійні здобутки» та «За наукові досягнення» та багатьма-багатьма іншими.
Меморіальний кабінет члена-кореспондента НАН України Івана Косенка у «Софіївці» (2024 рік)
На честь Івана Семеновича Косенка також названо одну з вулиць в Умані. Проте найкращий, символічний пам’ятник цьому науковцеві – Національний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України, непроминальна, вічно жива й нова краса якої дарує втіху, спокій і надію.
За інформацією Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України
Світлини Галини Сівко, пресслужби НАН України та з особистого архіву Івана Косенка
