Від січня 2025 року спільна команда науковців Університету Лозанни (Швейцарія) й Інституту історії України НАН України виконує проєкт «Михайло Драгоманов: Швейцарія на українській інтелектуальній мапі Європи» (“Mykhailo Drahomanov: Switzerland on Ukraine's Intellectual Map of Europe”). Проєкт реалізується за міжнародною програмою «Українсько-швейцарські спільні дослідницькі проєкти: Конкурс 2023», організованою Національним фондом досліджень України та Швейцарським національним науковим фондом.
Михайло Драгоманов (1841–1895) – знаковий мислитель, який прагнув пов’язати український проєкт із поступом європейської цивілізації. Женевська доба Михайла Драгоманова (1876–1889) вирізняється не тільки його великим творчим доробком, а й плідною комунікацією з багатьма європейськими діячами та вченими.
Проєкт залучив низку вчених із різних країн до студіювання швейцарської й української інтелектуальної історії. У листопаді 2025 року відбулися два наукові онлайн-форуми, присвячені швейцарській добі Михайла Драгоманова і Драгоманівським студіям. 7–8 листопада в Лозанні проведено науковий семінар “Mykhailo Drahomanov’s Europe” («Європа Михайла Драгоманова»), а 14 листопада в Києві – «Драгоманівські студії: проєкти, ретроспективи та перспективи».
На обох форумах розглядалися проблеми інтелектуального, політичного та культурного трансферу європейських ідей в Україну. До заходів долучилося понад двадцять істориків і науковців-суспільствознавців, які представляли університети й дослідницькі інституції дев’яти країн: Швейцарії, України, Болгарії, Великої Британії, Канади, Німеччини, Польщі, Франції та Чехії.
Наукові керівники проєкту – Бела Капоссі (Лозанна) й Олексій Ясь (Київ) представили швейцарсько-український проєкт з інтелектуальної історії. На обох семінарах відбулася презентація електронного архіву Михайла Драгоманова, котрий підготували й запустили Світлана Блащук (Київ) й Оксана Юркова (Київ). Архітектура цього цифрового сховища базується на бібліотечній системі ABIC Koha, спеціально адаптованій до потреб проєкту.
На семінарі “Mykhailo Drahomanov’s Europe” працювало чотири послідовні панелі:
1) «Життя та мережа Михайла Драгоманова під час його вигнання у Швейцарії»;
2) «Український та російський погляд на Швейцарію й Європу»;
3) «Українське національне питання в європейському контексті»;
4) «Соціальна та політична думка Михайла Драгоманова».
На першій панелі тривала полеміка щодо мереж комунікації, середовища й епістолярних контактів Михайла Драгоманова у київський та женевський періоди. Зокрема, Анастасія Шевченко (Лозанна) і Богдан Цимбал (Київ) наголосили у доповідях на швейцарських контактах і неопублікованому епістолярії Михайла Драгоманова. Фабіан Бауманн (Гейдельберг) зосередив увагу на київських конфліктах Михайла Драгоманова та їхній ідеологічній умотивованості. Євген Ящук (Оксфорд) і Світлана Блащук висвітлили циркуляцію творів Михайла Драгоманова у Східно-Центральній Європі та його читацький репертуар і практики.
Під час другої панелі Бенджамін Шенк (Базель) торкнувся проблеми російської рецепції Швейцарії. Бела Капоссі й Олексій Ясь представили погляди Михайла Драгоманова на ідею Свободи у швейцарській та українській історії. Ці доповіді спричинилися до цікавої дискусії про європейську інтелектуальну генеалогію провідних ідей Михайла Драгоманова як історика й політичного мислителя.
У межах третьої панелі Олександр Дмитрієв (Прага), Остап Середа (Львів-Берлін) і Андрій Заярнюк (Вінніпег) розглянули проблеми представлення національного питання з української, російської, польської та єврейської перспектив. Радослав Шиманський (Варшава) проаналізував рефлексії щодо земельної власності в історичному письмі історика Йоахима Лелевеля.
На четвертій панелі Едвард Каслтон (Франція) і Тетяна Портнова (Потсдам) висвітлили анархічні й соціалістичні ідеї у рецепції Михайла Драгоманова. Ярослава Верменич (Київ) проаналізувала федералістську проблематику в політичному дискурсі Михайла Драгоманова. Володимир Шелухін (Київ) розглянув романтичні виміри соціологічної концепції Михайла Драгоманова.
Семінар «Драгоманівські студії…» сконцентрував увагу на результатах різних наукових проєктів пострадянської доби. Валентина Шандра (Київ) розповіла про видання творів Михайла Драгоманова 1991 року, з якого розпочалось його повернення до української соціогуманітаристики. Ігор Гирич (Київ) повідомив про підготовку видання творів сина Михайла Драгоманова – Світозара, а також проаналізував його рецепцію батьківської спадщини. Сергій Романов (Луцьк) розповів про реалізовані проєкти багатотомних видань творів Лесі Українки та Олени Пчілки. Ярослава Верменич проаналізувала візію децентралізму Михайла Драгоманова у сучасних наукових дискурсах. Антоніна Якімова (Софія) висвітлила давні традиції та сучасні проблеми Драгоманівських студій у Болгарії. Володимир Шелухін розповів про культурні впливи Михайла Драгоманова на американського інтелектуала Чарльза Ґодфрі Ліланда. Світлана Блащук і Оксана Юркова окреслили перспективи та плани роботи електронного архіву в світлі викликів і можливостей сучасної цифрової гуманістики. Внаслідок низки обставин і проблем до заходів не змогли доєднатися кілька колег із низки країн, які зголосилися до дальшої співпраці у царині Драгоманівських студій.
Швейцарсько-український проєкт триватиме і наступного, 2026 року. Його учасники запланували, серед іншого, нові наукові форуми та підготовку індивідуальних і колективних наукових праць.
За інформацією Інституту історії України НАН України
