4 лютого 2025 року в Києві у книгарні «Є» відбулася презентація книги «Як Україна ставала українською. Громадського-політичне життя на підросійській Україні ХІХ – початку ХХ ст.», виданої у видавництві «Кліо».
Книгу до друку підготував завідувач відділу джерелознавства нової історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України доктор історичних наук Ігор Гирич. Праця вийшла друком за фінансової підтримки Українського інституту книги та вже розповсюджена серед бібліотек країни накладом у 1000 примірників.
Ігор Гирич є знаним дослідником українського руху ХІХ – початку ХХ ст. та автором десятка інших книжок на цю тему, а також праць про національну еліту того часу: М. Грушевського, В. Липинського, О. Кониського, С.Єфремова та інших.
ХІХ – початок ХХ ст. приніс найбільше метаморфоз у життя народів і держав. Це був період постання модерних націй. І українці були лише одним із десятків народів, які намагалися залишити себе на світовій арені, а не бути асимільованими сильнішими і «цивілізованішими» націями. Співвідношення між інтелектуальною елітою (інтелігенцією) та народом визначало успіх чи неуспіх кожного національного проєкту. Організованість, планомірність культурної роботи, масовість освіти давало можливість збільшувати кількісні показники симпатиків нових національних спільнот. Коли налагодити таку співпрацю не вдавалася, національні проєкти терпіли невдачу в добу Великої війни 1914–1918 років. Успішне національно-державне будівництво відбулося в Польщі, Чехії, Фінляндії, країнах Балтії – держав, де за сто років було здійснено класичні культурні відвоювання автохтонним населенням своїх територій від влади імперських держав. Військовою невдачею закінчилася збройна боротьба проти свого відвічного ворога для народів Кавказу, України і Білорусі. Проте з поразкою у війні не скінчилися можливості для поневолених націй здобути свою волю. Крах червоної російської і сербської імперій наприкінці 1980 – початку 1990-х явив світу низку нових держав і націй: Словенію, Словаччину, Хорватію, Боснію і Герцеговину, Чорногорію, Північну Македонію, а також і Україну. Чи має процес унезалежнення від Московської більшовицької імперії свою незворотність? Сучасна російсько-українська війна, попри 30-ліття незалежності України показує усю тендітність української державності. Проте вона вистояла навіть з початком повномасштабної війни, а це було б не можливо, без досвіду боїв за незалежність у 1917–1921 роках.
Події нового часу історії необхідно й надалі засвоювати. Особливо суспільно-політичне життя України (зокрема Наддніпрянщини) 1800–1917 років. Автор у своїй книзі «Як Україна ставала українською» намагався вписати інтелектуальну історію України в європейський контекст на тлі аналогічних процесів серед народів Центрально-Східної Європи. Наголос було зроблено на діяльності окремих інтелектуалів, теоретична праця яких дозволила посунути українське питання до ідеї здобуття Україною незалежності.
За інформацією Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
