Чому клімат на нашій планеті змінюється і чи можливо зараз повернути метеорологічну історію навспак? Як на клімат впливає російсько-українська війна? Які можливості зміна клімату відкриває, наприклад, для сільського господарства? І з якими викликами аграріям (і не лише їм) доведеться давати раду найближчим часом? Усе це пояснила в інтерв’ю інтернет-виданню «Главком» завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту НАН України кандидат географічних наук Віра Балабух.
Про причини і наслідки кліматичних змін:
«…кліматична зима, хоч і не тривала, але у нас була останніми роками. А от те, що вона з року на рік скорочується – так, це якраз наслідок тих глобальних змін клімату, що спостерігаються на нашій планеті. <…>
Свою роль відіграє і циркуляція повітря, а також астрономічні чинники. Наприклад, зараз ми перебуваємо на піку сонячної активності. Сонячна активність – це сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці, зокрема, це спалахи тощо. Така сукупність є циклічною, а протягом циклу сонячна активність зростає і спадає. Зараз триває 25-й цикл, його пік ми пройшли наприкінці минулого року – у такі періоди планета перебуває під максимально потужною дією сонячної радіації. <…> У роки сонячної активності температура повітря на Землі завжди дещо вища. <…>
Та проблема нашого часу полягає у тому, що, по-перше, до впливу на зміну погоди активно підключилася людина, а, по-друге, ці самі зміни, викликані антропогенним фактором, відбуваються надто швидко. Якщо раніше суттєві зміни клімату відбувались упродовж тисячоліть, то зараз достатньо одного покоління, аби вони стали відчутними. Ми (ті, хто живе зараз) можемо засвідчити, що нинішня зима вже не така, як була 20 чи 30 років тому. І саме через людську діяльність. Адже природні чинники змінюють температуру в межах однієї десятої градуса, тоді як антропогенний чинник провокує зміну температури повітря на півтора градуси, тобто на порядок більше. <…>
…внаслідок війни викиди парникових газів… збільшуються. За два роки повномасштабної війни росії [проти України] атмосфера додатково отримала 180 млн тонн вуглецю. Такий об’єм викидів Мальта продукує за 80 років! Отак і посилюється і парниковий ефект. <…>
Раніше ми думали, що зможемо «відкотити» ситуацію назад. Але епідемія ковіду, коли цілий ряд підприємств – у тому ж таки Китаї – простоював і викиди парникових газів не відбувалися, показала, що ситуація на краще не змінюється. Тобто зараз максимум, що ми можемо зробити, це зафіксувати статус кво. Повернути метеорологічну історію навспак людство вже не зможе.
Тому що 95% від усієї енергії, яку отримує наша планета, поглинаються океанами. Зараз океани прогріті на товщину два кілометри і більше. У 2024 році у Світовому океані накопичилося у 140 разів більше тепла, ніж упродовж 2023 року виробила вся енергетична мережа планети. Це колосальні запаси тепла. Це гігантський чайник, під яким ми можемо вимкнути вогонь, але охолоне він не відразу.
І навіть якщо ми зараз перестанемо терзати атмосферу парниковими газами, знадобиться дуже багато часу, аби температура повітря повернулася до попередніх показників. Ми швидко її нагріли, а от охолоджуватися вона буде, на жаль, довго. Це дуже інерційні процеси. Але це не означає, що ми не повинні нічого робити. Якщо ми і далі нагріватимемо планету, вона просто зникне…».
Про зворотний бік медалі – вікно можливостей:
«Але, не дивлячись ні на що, я скажу вам одну парадоксальну річ: зміни клімату – це не лише негативні виклики, це ще й нові можливості, які перед нами відкриваються.
По-перше, аномально теплі зими означають значно менше витрачених на опалення ресурсів, а отже, ми економимо електроенергію, а для України в умовах війни і ударів ворога по нашій інфраструктурі це – просто подарунок.
По-друге, за відсутності снігопадів менше руйнуються дороги та транспорт.
По-третє, при такій теплій погоді, як зараз, можна займатися будівництвом або іншими видами господарської активності, яку зима традиційно ставила на паузу. Зокрема, збільшення вегетативного періоду у рослин дає можливість України вирощувати третій урожай. У нас відбувається зміна кліматичних зон, і те, що ми раніше вирощували на півдні, тепер можна вирощувати і на півночі – зокрема, кукурудзу та соняшник.
Деякі вчені називають зараз наше Полісся «новим олійно-зерновим поясом України», бо там тепер вже достатньо тепла, але також є і волога, тоді як на півдні вологи вже бракує.
…позитивні наслідки є й від збільшення концентрації парникових газів, а конкретніше – від збільшення концентрації вуглекислого газу, і це вже по-четверте. Бо вуглекислий газ посилює процеси фотосинтезу, і рослини накопичують більше зеленої маси. <…>
Але є один нюанс… Одного тепла недостатньо для того, щоб виростити певні культури. Потрібна іще й волога. А у нас поступово створюється дефіцит вологи, бо снігу нема, а посухи стать все частішим явищем. Минулого року ми мали досить посушливий період, що впливає на урожайність, а зрештою і на продовольчу безпеку. <…>
[На додачу] Ми [в Україні] повністю втрачаємо малі річки, а великі проживають період «маловодності». Втрачаємо ми і болота, які раніше підживлювали річки. Плюс, як вже говорилося, не маємо снігового покрову, а він також насичував водойми. І для нас це велика проблема, бо ми спостерігаємо не лише атмосферну, але і гідрологічну посуху. Знижується рівень підземних вод, зникає вода у колодязях. І це стосується не тільки південних, але вже й північних регіонів України, навіть Полісся, яке ще недавно було зоною з надлишковою вологою. <…>
[Компенсувати дефіцит опадів можна] Крапельним зрошенням, певна річ. У цьому відношенні нам є, чому повчитися у Ізраїлю. Ізраїль – це взагалі пустеля, але при цьому країна стала одним з ключових виробників овочів у світі. Що заважає Україні використовувати відповідні технології? Тим паче, що у нас із кліматом не все так печально, як в Ізраїлі. Є й інший шлях – це селекція рослин, тобто культивування таких гібридів, які здатні витримати умови засушливого клімату. Плюс економія води, її перерозподіл. Для боротьби з посухою існує чимало методів, і всі вони нам доступні».