Що вивчатимуть у Центрі передових досліджень, який створюють у Київському академічному університеті за підтримки Федерального міністерства освіти та наукових досліджень Німеччини? Навіщо Україні власний синхротрон і чи реально побудувати його в осяжному майбутньому? Як німецькі колеги допомагають українським науковцям під час війни? Про все це і багато іншого директор Київського академічного університету академік Олександр Кордюк розповів в інтерв’ю всеукраїнській газеті для науковців та освітян «Світ».
Директор Київського академічного університету академік Олександр Кордюк і керівниця проєкту “Academ.City” доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк
Про Центр передових досліджень у Київському академічному університеті:
«[Цей] проєкт [задум українсько-німецької лабораторії для пошуку нових квантових матеріалів GU-QuMat, яку створюють у Київському академічному університеті] не виник рік тому, це — продовження історії досліджень і співпраці, зокрема, в рамках UKRATOP (спільного проєкту КАУ і дослідницького університету в Дрездені). <...>
Науковою метою проєкту є розумний дизайн нових квантових матеріалів. Для того, щоб створити такі матеріали, потрібні нові підходи щодо досліджень, розуміння електронної структури матеріалів і, звісно, досвід (сталість досліджень). <...>
Я б назвав [цей Центр передових досліджень] центром «конденсації» науки й співробітництва.
Для того, щоб молоді науковці поверталися з-за кордону, потрібно, щоб була можливість працювати в Україні, щоб співпраця була неперервною, а один проєкт «перетікав» в інший.
Центр передових досліджень має стати прикладом такої «конденсації». Щоб молоді науковці розуміли, що тут виконуються дослідження найвищої якості, і вони можуть долучитися до цих проєктів. В українській науці має бути цікаво. Звісно, у нас і так цікаво, але буде ще краще!»
Про майбутній український синхротрон:
«Ми сьогодні намагаємося втілити ідею побудови в Україні східноєвропейського синхротрона. До нас звернулися колеги з Ліги європейських джерел фотонів на основі прискорювачів (LEAPS) і запропонували працювати в цьому напрямку. <...> Йдеться про побудову синхротрона саме в Україні. <...>
Синхротрон — найпотужніша інфраструктура для дослідження матеріалів, зокрема і квантових. Але це також найбільш міждисциплінарна дослідницька інфраструктура. Синхротрон дає можливість виконувати дослідження, важливі не тільки для фізиків та матеріалознавців, але також для хіміків, біологів, медиків, аграріїв, геологів.
Для порівняння: рентген може просвітити організм людини, а світло синхротрона просвічує матеріали. Синхротронне випромінювання у мільйони й мільярди разів інтенсивніше, воно дає можливість «зазирнути» всередину матеріалів. Його використовують, наприклад, для дослідження якості зерна, «розшифровки» будь-яких молекул і білків, дослідження властивостей матеріалів.
Такі дослідження дуже важливі. Багато індустріальних гігантів, від виробників батарей та сучасних чіпів до фармацевтичних компаній, не можуть обійтись без синхротронних досліджень. Не даремно всі найбільш розвинені країни побудували свої синхротрони, іноді — декілька. <...>
Будівництво синхротрона дороге, близько 300 мільйонів євро коштуватиме лише основне будівництво. Але за допомогою міжнародних партнерів та ініціативи «Світло для України» побудувати синхротрон у нашій країні цілком реально. <...> Коли побудуємо власний синхротрон, перенесемо сюди й українську лінію синхротронного випромінювання з Кракова. <...>
Поляки готові ділитися з нами досвідом побудови центру SOLARIS. Вони будували його досить довго, частково за європейські кошти. Від бажання побудувати синхротрон до початку роботи у них минуло 15 років. Упевнений, що українці можуть зробити це швидше».
Про допомогу від німецьких колег під час війни:
«Колеги допомагають і морально, і матеріально. Зокрема, на основі проєкту UKRATOP було створено Українську наукову стипендіальну програму в Дрездені (UKRAPRO). Мета цього проєкту — зосередити ресурси різних фондів і допомогти якомога більшій кількості наших співробітників. У перший рік війни це була дуже серйозна підтримка. Українці розуміли, що робити, куди їхати, де продовжити дослідження.
Ця співпраця триває й сьогодні. Наприклад, найближчим часом нам передадуть установку з магнетронного напилення плівок у високому вакуумі. Ми вже підготували для неї спеціальне приміщення.
Ця підтримка стимулює нас до розвитку. Це безцінно».
Повний текст інтерв’ю читайте на сайті газети «Світ» і на її Facebook-сторінці.