Науковці відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України підготували й оприлюднили колективну монографію «Декоративне мистецтво України: народне і професійне, історія і сучасність, теоретичне осмислення» (у двох книгах). У цьому виданні визначено основні напрями розвитку традиційних видів народного мистецтва та професійної творчості художників декоративного мистецтва, здійснено мистецтвознавчий аналіз художньо-стильових особливостей як традиційних видів народного мистецтва (кераміки, витинанки, вишивки, хатнього малювання), так і видів декоративного мистецтва ХХ–ХХІ століть (новітнього текстилю, авторського гобелену, сучасного фарфору), що дає змогу окреслити основні фактори їхньої трансформації в авторські художні види. В основу роботи покладено концепцію розгляду декоративного мистецтва у всій різноманітності й багатогранності його проявів. У праці наголошено на ролі та значенні народного мистецтва в системі духовної та матеріальної культури, у формуванні художнього та предметного середовища, простежено взаємовпливи і взаємозв’язки народного та професійного мистецтва на різних історичних етапах, у багатогранних зв’язках з етнокультурними процесами, що відбувалися впродовж ХХ століття в Україні, входження у світовий історичний контекст в останні часи ХХІ століття.
Робота складається з двох частин. Далі розповідаємо про кожну з них.
Частина І. Дослідження в галузі народного мистецтва
Розділ старшого наукового співробітника кандидата мистецтвознавства Олени Клименко «Гончарне мистецтво Поділля в контексті розвитку української народної кераміки ХІХ – початку ХХІ століття» присвячено аналізу художніх особливостей гончарства Поділля як одного з найцікавіших регіонів української народної кераміки. Авторка розглянула історію розвитку гончарного мистецтва Поділля ХІХ – початку ХХІ століття; схарактеризувала стилістичні особливості гончарства зазначеного регіону в загальноукраїнському контексті; порівняла з відомими гончарними осередками Поділля й інших регіонів України (Бар, Смотрич, Дибинці, Опішня тощо).
У розділі «Художньо-функціональна роль витинанок в інтер’єрі українського житла: традиції і сучасність» науковий співробітник кандидат мистецтвознавства Зінаїда Косицька розглядає оформлення інтер’єру сільського житла українців, у якому від середини ХІХ століття набувають поширення різні паперові оздоби на зразок квітів, розет, хрестиків, складних орнаментальних композицій. Народні майстри найчастіше кріпили ці прикраси вгорі на стінах, довкола ікон, на комині, сволоку, що надавало оселям особливої святковості. Такі зміни сприяли започаткуванню нового виду декору, названого пізніше витинанками. До наших днів трансформувалися з допоміжного виду оформлення на вишукані твори станкового характеру, поціновані на рівні інших видів образотворчого мистецтва. Сьогодні техніку вирізування обирають професійні художники, створюючи роботи, поціновані як самостійні високохудожні твори. Це і традиційні декоративні панно, і різноманітні нові форми: від креативних об’ємно-просторових інсталяцій до паперових абажурів і завіс. Подібні тенденції надзвичайно збагачують художній простір України та свідчать про широкі можливості цього виду творчості в оформленні приміщень, а також про обдарованість українських майстрів, які працюють у техніці вирізування з паперу.
У розділі «Зразки хатнього стінопису в музейних колекціях України» старший науковий співробітник кандидат мистецтвознавства Наталя Студенець уперше комплексно проаналізувала колекції зразків хатніх настінних розписів у музеях України різних рівнів (як загальнонаціонального значення, так і регіонального, місцевого). Виокремлено автентичні розписи на папері й кальці, виконані майстрами, а також замальовки-копії та кальки збирачів. Ці матеріали походять із різноманітних осередків Наддніпрянщини (Київщини, Черкащини), Поділля, Півдня України (Дніпропетровщини, Миколаївщини, Херсонщини) та Карпатського регіону (Лемківщини).
Досліджено найбільшу в Україні колекцію зразків хатнього настінного розпису з фондів Національного музею українського народного декоративного мистецтва, що походять із сіл нинішніх Київської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей.
Для вивчення теми хатнього розпису цінні матеріали Національного музею народної архітектури та побуту України.
У розділі репрезентовано низку матеріалів із експозицій, фондів регіональних і місцевих музеїв, зокрема Державного історико-культурного заповідника «Буша» (Вінницька область), Кам’янець-Подільського музею-заповідника (Хмельницька область), Хмельницького обласного художнього музею та інших.
Частина ІІ. Професійне декоративного мистецтва, його взаємовпливи з народним
В основу розділу завідувача відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України академіка Національної академії мистецтв України Тетяни Кара-Васильєвої «Народне і професійне декоративне мистецтво: відмінність та взаємовпливи впродовж історії розвитку» покладено вивчення актуальних історико-теоретичних проблем мистецтвознавства; комплексне дослідження його видів і жанрів упродовж ХІХ – ХХ століть.
Мета дослідження полягала у вивченні як традиційних видів народного мистецтва (кераміки, витинанки, вишивки, хатнього розпису), так новітніх видів сучасного декоративного мистецтва (текстилю, гобелену, мінігобелену й інших) у ХХ – ХХІ століттях, що дало змогу окреслиити основні фактори їхньої трансформації в авторські художні види.
Основний акцент у роботі зроблено на дослідження художньої творчості професійних митців, що розвивається з усіма ознаками національної культури, проте відповідно до тенденцій візуального мистецтва сучасної Європи. Сучасне декоративне професійне мистецтво України включилося в європейський та світовий художній процес, не втрачаючи водночас своєї специфіки й національної своєрідності.
Старший науковий співробітник кандидат мистецтвознавства Зоя Чегусова у розділі «Особливості впливу народного мистецтва на розвій професійного декоративного мистецтва України другої половини ХХ–ХХІ ст.» дослідила роль народного мистецтва у становленні й розвитку професійного декоративного мистецтва України – галузі художньої творчості з велетенським історичним минулим, що в аналізований період розвивається з усіма ознаками національної культури.
У розділі чітко простежуються, зокрема, вплив народного мистецтва на професійну художню кераміку України другої половини ХХ – початку ХХІ століття, особливості впливу народного мистецтва України на український гобелен тощо.
Здійснений авторкою розділу мистецтвознавчий аналіз творчості видатних професійних художників мистецтва текстилю, кераміки, дерева – представників різних мистецьких шкіл України (зокрема провідної – львівської, що дала ґрунтовні професійні підвалини для більшості українських митців цієї галузі) – переконує в тому, що найкращі твори професійного декоративного мистецтва другої половини ХХ–ХХІ століття вирізняються дбайливим ставленням до народних традицій разом із глибоким осмисленням надбань національного та світового мистецтва.
У розділі «Український фарфор і фаянс ХХ століття: школи, заводи, художники» молодший науковий співробітник Людмила Сержант наголошує, що український фарфор і фаянс ХХ – початку ХХІ століття є органічним складником культурної спадщини народу. Це розвинене багатопланове мистецьке явище ввібрало у себе різноманітні стильові впливи декоративного, образотворчого мистецтва, фольклорної та художньої традиції, віддзеркалювало у своїх творах еволюцію естетичного світогляду народу, суспільно-політичні й соціальні процеси, формувало культурні пріоритети. Вивчення і науковий аналіз процесів становлення й розвитку українського фарфору і фаянсу є важливим чинником для осмислення загальних культурно-мистецьких процесів цього періоду в Україні. Саме на цей час припадає функціонування відомих заводів, розвиток художніх напрямків і шкіл, у межах яких творили видатні художники, які розробляли асортимент і стилістику продукції з яскравим і оригінальним національним колоритом. Українська тонка кераміка розвивалась у межах синтезу мистецтв – декоративного й образотворчого, професійного та народного, живопису, графіки, скульптури, поезії, фольклору, форми й образи яких послугували основою національного стилю. Вирішальним став вплив народного гончарства, його усталених естетичних підходів до формотворення й орнаментації керамічних виробів, що відіграло важливу роль у виробленні національних особливостей українського фарфору і фаянсу. Свідченням стильової та жанрової різноманітності, свіжих непересічних формальних рішень є доробки колективів і окремих митців Баранівського, Коростеньського, Городницького, Довбиського, Полтавського, Сумського й інших фарфорових заводів, Будянського та Кам’янобрідського фаянсових заводів.
Загалом декоративне мистецтво як галузь, що охоплює творчість художників-професіоналів, народних майстрів і майстрів художніх промислів, є найдинамічнішою і найчутливішою до нових тенденцій часу. Ця галузь мистецтва найтісніше пов’язана з життям суспільства, його економікою, смаками та вподобаннями.
На різних етапах історії митці знаходили нові шляхи, шукали різноманітні засоби художньої та емоційної виразності, вирішували загальні формально-художні завдання пластичних мистецтв: новаторське формотворення, взаємодія з навколишнім середовищем, звернення до новітніх технологій.
Українське декоративне мистецтво завжди відповідало соціальним вимогам часу, розвивалося від матеріально-практичної сфери до духовно-культурної, взаємодіючи водночас із загальною проблематикою та стилевим напрямом усього образотворчого мистецтва. Воно тримало тісний зв’язок із історичними традиціями, з народним мистецтвом. Саме завдяки цьому мистецтво зберегло свою духовність, самобутність, яскраву національну своєрідність.
Бібліографічний опис видання:
Декоративне мистецтво України: народне і професійне, історія і сучасність, теоретичне осмислення : колективна монографія. Книга 1 / [голов. ред. Г. Скрипник] ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2025. 238 с.
Декоративне мистецтво України: народне і професійне, історія і сучасність, теоретичне осмислення : колективна монографія. Книга 2 / [голов. ред. Г. Скрипник] ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2025. 268 с.
За інформацією Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України