Що вивчають науковці Головної астрономічної обсерваторії НАН України і які відкриття зробили останніми роками? Який внесок у розвиток астрономії роблять аматори? Чому важливо популяризувати астрономію? Як обрати собі любительський телескоп і де краще спостерігати за небом? Про це в ефірі програми «ГІСТЬtime» радіостанції «Кордон» – офіційного онлайн-радіо Державної прикордонної служби України – розповів завідувач лабораторії методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки астрономічної (МІЗОН-А) Головної астрономічної обсерваторії НАН України кандидат педагогічних наук Михайло Лашко.
Як розповів науковець, у Головній астрономічній обсерваторії НАН України представлені фактично всі напрями сучасної астрономії. Зокрема, там досліджують:
- обертання Землі;
- великомасштабну структуру Всесвіту, галактики та їхню еволюцію;
- зореутворення й еволюцію зір;
- планети й малі небесні тіла;
- Сонце (до речі, відділу фізики Сонця належить сонячний телескоп, який, попри свій поважний вік (а його створили ще у 1960-х роках), досі є одним із десяти найкращих сонячних телескопів світу);
- езкопланети і планетні системи навколо інших зір.
Крім власне досліджень, в Обсерваторії активно популяризують астрономію. Проводять просвітницькі заходи – екскурсії, лекції, демонстрації небесних тіл у телескоп – до весняного й осіннього Міжнародного дня астрономії, весняного й осіннього рівнодення, Міжнародної ночі спостережень Місяця, а також у межах міжнародної ініціативи «100 годин астрономії» (щоб не проґавити майбутні події, стежте за анонсами на сайті Обсерваторії). Розповідають про свої здобутки, залучають аматорів астрономії.
Навіщо це потрібно? Бо 10 років (від 1991-го до 2001-го) в українських школах астрономію не викладали взагалі. І це негативно позначилося на адекватності уявлень українців про світ, у якому ми живемо. «Виросло ціле покоління, якому майже цілковито бракує елементарних природничих знань, – говорить Михайло Лашко. – Результат такого пробілу – популярність астрології та різних конспірологічних теорій: про пласку Землю, «планету Нібіру», космічних прибульців, кінець світу. Багато людей навіть не ставлять усе це під сумнів і не шукають наукових пояснень, а легко вірять у нісенітниці».
А між тим реальна наука може приголомшити не менше, ніж вигадки. І вчений розповів про два з-поміж найбільших досягнень астрономів Обсерваторії за останній час.
1. 2020 року науковці Головної астрономічної обсерваторії НАН України у складі міжнародної дослідницької команди, проаналізувавши за допомогою методів машинного навчання великі масиви даних, одержаних із космічного телескопа, відкрили новий тип об’єктів – екзокомети. Наразі – біля однієї зорі – β Живописця. Від 1990-х років було відомо лише про екзопланети, тобто планети навколо інших зір. Дотепер їх відкрито вже тисячі. Одні подібні до газових гігантів на кшталт нашого Юпітера, інші – до кам’яних планет, таких як Земля чи Марс. І от людство дізналося, що крім екзопланет, біля інших зір можуть кружляти ще й екзокомети. І українські астрономи зробили вагомий внесок у це відкриття. Але й екзопланети в Обсерваторії не лишають без уваги: за останні роки відкрито кілька таких об’єктів.
2. Деякі результати науковці Головної астрономічної обсерваторії НАН України одержують самотужки, виключно власними силами. Серед них – вивчення важливих астрономічних подій минулого. Наприклад, в Обсерваторії дослідили еволюцію кулястого зоряного скупчення в сузір’ї Пегаса (назва у каталозі Месьє – Messier 15), котре, як виявилося, прямо вплинуло на історію Сонячної системи, зокрема Землі. Це зоряне скупчення є найдавнішим (його вік оцінюють в 11–13 мільярдів років, тобто воно є майже ровесником Всесвіту) і налічує сотні тисяч зір. А отже, має велику масу і гравітаційний вплив. Змоделювавши рух і вимірявши характеристики цього скупчення, автори дослідження дійшли висновку, що у проміжку між 300 і 330 мільйонами років тому (за геохронологічною шкалою це сталося наприкінці палеозойської ери) воно пролетіло відносно близько до нашої планетної системи. Хоча незначною цю відстань можна назвати лише за астрономічними мірками: насправді вона сягала 10–20 парсек (1 парсек дорівнює 3,26 світлового року, а світловий рік – це відстань, яку світло долає за рік – зі швидкістю близько 300 тисяч кілометрів на секунду, що є найбільшою швидкістю у Всесвіті). Пролітаючи, це кулясте зоряне скупчення своєю гравітацією збурило зовнішні шари хмари Оорта (своєрідної оболонки, що оточує Сонячну систему і складається з «будівельного матеріалу», з якого колись не утворилися навколосонячні планети), виштовхнувши з неї частину крижаних брил (астероїдів і комет) у зовнішній, міжзоряний простір, а іншу частину – у внутрішні шари Сонячної системи. Через це планети Сонячної системи зазнали масового бомбардування астероїдами. «На фінальних стадіях дослідження колегам трапилася на очі стаття, автори якої досліджували вік кратерів на Місяці й на Землі, – і пазл склався. Крім того, стало зрозуміло, що саме могло призвести до найбільшого в історії нашої планети масового вимирання видів живих істот і інших змін на Землі. Це також дає нам багато інформації про астероїдно-кометну загрозу і стосується безпеки всього людства», – підкреслює Михайло Лашко.
Науковець також дав кілька порад аматорам астрономії, які роблять перші кроки у своєму хобі:
- «Зараз продаються любительські телескопи різної конструкції. Обирайте залежно від своїх уподобань і фінансових можливостей. Та я б порадив уникати дешевих моделей із пластмасовою оптикою: користі не буде жодної – тільки розчарування, яке розохотить вас спостерігати, бо роздільна здатність зображення там не найкраща».
- «Для астрономічних спостережень у межах міста є перепона – світлове забруднення. Через нього страждають і аматори астрономії, і астрономи-фахівці. У місті від цього нікуди не подітися. Варіанти – обирати місця, де засвітки менше, або виїжджати з міста. Щонайменше на 50–100 кілометрів, якщо говоримо про Київ. Що далі, то краще. І вже там – у селі чи на дачі – можна починати спостереження. Спеціальних місць для аматорів астрономії в Україні поки що немає. А от у Намібії на цьому побудували цілий бізнес: створили так звані астроферми, де, на додачу до готельних номерів, туристам пропонують платні телескопічні спостереження – будь-якої тривалості й на будь-яких інструментах».
За словами Михайла Лашка, науковці Головної астрономічної обсерваторії НАН України охоче співпрацюють з аматорами астрономії: «Любителі часом технічно оснащені краще за фахівців. В Україні теж є аматорські обсерваторії, які можуть конкурувати з академічними дослідниками. Проте візуальні спостереження вже стали великою рідкістю у професійній астрономії – зараз використовуються переважно цифрові приймачі випромінювань. Але й аматори вже кріплять до телескопа камеру чи смартфон (за допомогою спеціального кронштейна). Взагалі співпраця з аматорами в астрономічних дослідженнях доволі давня – вона бере початок у ХІХ столітті. Ба більше, чимало аматорів астрономії згодом ставали фахівцями і робили видатні відкриття. Наприклад, англійський астроном Вільям Гершель мав музичну освіту, але відкрив планету Уран. Едвін Габбл, який відкрив зоряну структуру Туманності Андромеди, перш ніж зацікавитись астрономією, здобув юридичний фах. Як аматор починали Весто Слайфер, відкривач червоного зміщення у галактиках, і Клайд Томбо, який відкрив Плутон. Аматори – один зі стовпів астрономії. В усьому світі з ними співпрацюють дуже активно. Бо професійних астрономів небагато, а аматорів – велика армія, і вони багато в чому допомагають. Наприклад, оброблюють велетенські масиви даних, одержаних із сучасних космічних телескопів, на що фахівцям, якби вони працювали самі, знадобилися б тисячі років. І відкривають нові комети, змінні зорі й інші цікаві об’єкти».