Біографія
				Народився 29 січня 1951 року у селищі Велика Багачка Полтавської області.
- 1972  – закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Горького (тепер – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).
 - 1972  – по т. ч. – в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, зокрема:
 - 1980-1988  – учений секретар;
 - 1989-2002   – заступник директора з наукової роботи;
 - 1996-2016   – завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів;
 - 2003-2024 – директор.
 - 1978  – захистив дисертацію на тему «Флуктуации и спектры излучения ограниченной плазмы» та здобув науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Теоретична фізика».
 - 1990  – захистив дисертацію на тему «Электромагнитные флуктуации в ограниченных плазменно-молекулярных системах» та здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика плазми».
 - 1992-2005 - професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». 
 - З 1996 - професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
 - 1997 – обраний членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазми».
 - 1998  – отримав наукове звання професора.
 - 2006  – обраний академіком НАН України за спеціальністю «Теоретична фізика, фізика плазмових процесів».
 - 2009-2011  – головний учений секретар Національної академії наук України.
 - 2011-2020  – віцепрезидент Національної академії наук України.
 - З жовтня 2020
–
президент Національної академії наук України.
 
Член Ради національної безпеки і оборони України (з 20 січня 2021 року). Голова Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (з 2023).
Його наукові праці присвячені проблемам теоретичної та математичної фізики, теорії плазми, статистичної фізики. Розробив статистичну теорію просторово обмежених плазмомолекулярних систем і послідовну кінетичну теорію запорошеної плазми, сформулював строгі мікроскопічні рівняння й ланцюжок рівнянь Боголюбова для такої плазми, розвинув теорію гальмівного випромінювання у плазмомолекулярних системах.