Премія імені Симиренка Льва Платоновича

Лев Платонович Симиренко – всесвітньо відомий учений-помолог, садівник – народився 18 лютого 1855 року на хуторі Мліїв Черкаського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) в сім’ї відомого в Україні цукрозаводника-промисловця П.А. Симиренка.

Закінчивши приватну гімназію в Одесі, Л.П. Симиренко вступає до Санкт-Петербурзького політехнічного інституту, але потім (1874) переводиться до Києва на природознавче відділення Київського університету, а згодом до Новоросійського університету, де на останньому курсі захищає дисертацію з органічної хімії і йому присуджують престижний на той час учений ступінь кандидата природничих наук (1878). За участь у політичному русі (народовольство) його на вісім років засилають до Східного Сибіру (Красноярськ), де він розпочинає діяльність як садівник (організовує будівництво теплиць, вирощує декоративні й плодові дерева та виноград, акліматизує деякі сорти тощо), набуваючи практичного досвіду.

У 1887 році Лев Платонович повертається до рідного Млієва й там продовжує займатись садівництвом, зокрема виведенням і розмноженням сортів плодово-ягідних і декоративних дерев, кущів, а також квітникарством.

На власній присадибній ділянці він створює маточний колекційний розсадник, в якому збирає одну з найбільших у Європі помологічних колекцій.

Завдяки активній пропаганді Мліївський розсадник став відомим не лише в Україні, але й далеко за її межами.

Л.П. Симиренко також стає засновником у Млієві школи садівництва та народної школи для селян, де неодмінно вивчали плодівництво, що сприяло розповсюдженню садівництва в Україні.

Серед основних наукових інтересів Льва Симиренка слід зазначити роботи з інтродукції, вивчення і введення у вітчизняний асортимент нових високоякісних сортів плодово-ягідних культур (яблуні, груші, абрикоса, винограду та ін.) як вітчизняної, так і зарубіжної селекції, створення власних сортів. Значну увагу в своїх дослідженнях учений приділяв питанням біології виду, екології та технічним властивостям сортів. Це дало можливість розробити принципово нову систему вирощування саджанців та цілий ряд агротехнічних прийомів і заходів, максимально пристосованих до потреб кожного сорту, які стали основою практичного садівництва і не втратили свого значення й донині.

Багато нововведень вчений привніс у розроблення теоретичних й прикладних питань сортовивчення та районування плодових і ягідних культур.

Світове визнання отримав виведений ним сорт яблуні Ренет Симиренка.

У 1902 році побачила світ робота Л.П. Симиренка «Генеральний каталог плодових дерев», а в 1908 році – «Кримське промислове дерево», які стали настільними для практиків і теоретиків.

Свій тридцятирічний досвід у садівництві Л.П. Симиренко виклав у фундаментальній праці «Помологія», яка тривалий час вважалась найкращою і витримала кілька перевидань.

Член Бельгійського товариства садівників, почесний член Фрацузького національного помологічного товариства. Нагороджений Великою золотою медаллю імені Стевена і медаллю Французького товариства садоводів, Великою золотою медаллю Петрограда.

Після смерті Л.П. Симиренка у 1920 році на базі його розсадника створюється відома в усьому світі Мліївська садово-городня дослідна станція, якій у 1958 році було присвоєно ім’я вченого. У 1989 р. станцію реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва імені Л.П. Симиренка, а в 2006 р. цю установу перейменовано в Інститут помології імені Л.П. Симиренка Національної академії аграрних наук України. Ім’ям Л.П. Симиренка названо вулицю в м. Києві.