Заснована у 2003 році і присуджується по Відділенню біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні досягнення в галузі молекулярної біології, молекулярної генетики та молекулярної біофізики
Премія імені Гершензона Сергія Михайловича
Сергій Михайлович Гершензон – видатний учений в галузі молекулярної біології і генетики, член-кореспондент (1967), академік (1976) – народився 11 лютого 1906 року в Москві в сім’ї відомого історика М.О. Гершензона.
У 1923 році він вступає на біологічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету, після його закінчення (1927) – до аспірантури. Потім працює асистентом, а згодом доцентом кафедри генетики Московського державного університету. Після заснування Інституту генетики Сергій Михайлович отримує запрошення від його директора академіка М.І. Вавілова і у 1935 році розпочинає свою роботу на посаді наукового співробітника.
На початку 1937 р. С.М. Гершензону пропонують очолити щойно створений у Києві відділ генетики Інституту зоології АН УРСР, де він працює до 1963 року. Окрім посади завідувача відділу, директор Інституту академік І.І. Шмальгаузен запропонував Сергію Михайловичу також очолити кафедру дарвінізму і генетики у Київському університеті, де він викладає протягом багатьох років (1937–1941, 1944–1948).
В евакуації С.М. Гершензон не припиняє наукову діяльність, працює над оборонною тематикою і у 1942 році захищає докторську дисертацію.
Після повернення до Києва у квітні 1944 року він разом із співробітниками інституту відновлює експериментальні дослідження та вивчає генетичні процеси в природних популяціях тварин.
Сумнозвісна сесія ВАСГНІЛ 1948 року змінила долю багатьох учених (звільнено з посад директора Інституту зоології АН УРСР академіка Д.К. Третьякова, академіка І.І. Шмальгаузена, професора С.М. Гершензона).
Відділ генетики було розформовано, а Сергія Михайловича переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу акліматизації та селекції. Основним напрямом діяльності відділу стає розроблення методів акліматизації нещодавно завезеного до країни дубового шовкопряда. С.М. Гершензон починає досліджувати вірусну хворобу дубового шовкопряда і одночасно займається його генетикою – проводить дослідження ентомопатогенних вірусів.
У 1963–1973 роках С.М. Гершензон стає заступником директора та завідувачем сектору Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, а в 1967 році за дорученням Президії АН УРСР очолює роботу зі створення Інституту молекулярної біології та генетики АН УРСР, де протягом 1968–1986 років працює завідувачем відділу, а з 1987 року – радником при дирекції інституту.
Наукова діяльність С.М. Гершензона багатогранна – він відкрив мутагенну дію екзогенних ДНК, експериментально довів можливість зворотної передачі генетичної інформації від РНК до ДНК, його наукові роботи часто цитуються відомими вітчизняними та зарубіжними спеціалістами. С.М. Гершензон – автор 9 монографій (три написані в останні роки життя), в яких узагальнено досягнення сучасної біології та наведено результати експериментальних досліджень в галузі генетики.
Герой Соціалістичної Праці (1990), лауреат Державної премії УРСР (1981), нагороджений багатьма орденами і медалями СРСР.