Премія імені Франка Івана Яковича

Іван Якович Франко – всесвітньо відомий український письменник, учений, публіцист, громадський діяч – народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Львівської області в селянській родині. Впродовж 1864–1867 рр. навчається у Дрогобицькій школі отців-василіян. Під час навчання в гімназії юний І. Франко читає в оригіналі твори Гете, Лессінга, Шиллера, Расіна, Корнеля та ін. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш – «Великдень 1871 року» – присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також «Слово о полку Ігоревім». Ще учнем Іван Франко відстоює думку, що основою української літературної мови має бути мова народна. Він виявляє феноменальні здібності: може майже дослівно повторити інформацію, подану вчителями на заняттях, глибоко засвоює зміст прочитаних книжок.

Інтенсивній самоосвіті Франка-гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок – українською й іншими європейськими мовами.

Восени 1875 року Іван Франко стає студентом філософського факультету Львівського університету (у 1891 році закінчує ще й Чернівецький університет). За соціалістичну пропаганду у 1877 році І. Франка було заарештовано.

Після восьмимісячного ув’язнення він ще активніше включається у громадськополітичну роботу, допомагає в організації робітничих гуртків у Львові. У 1880 році І. Франка вдруге заарештовують, звинувачуючи у підбурюванні селян проти влади. У 1889 році його заарештовують знову.

Поряд з активною громадською і літературною діяльністю І. Франко продовжує своє навчання – спочатку у Чернівецькому університеті, готуючи дисертацію про Івана Вишенського, згодом у Віденському, де 1 липня 1893 року захищає докторську дисертацію.

У 1894 році Іван Якович балотується на професорську посаду до Львівського університету з історії української літератури, але через опір реакційних сил цієї посади не здобуває.

Свою всебічну обдарованість, енциклопедичну освіченість і надзвичайну працьовитість І. Франко яскраво виявив у багатьох ділянках української культури. Він був поетом, драматургом, прозаїком, критиком, істориком і теоретиком літератури, фольклористом, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів І.Франко черпав не лише з життя й боротьби рідного народу, а й із першоджерел людської культури – зі Сходу, античної доби і Ренесансу. Він був золотим мостом між українською і світовою літературою.

І. Франко заслужено вважається одним із провідних письменників-реалістів в українській літературі і найвизначнішим поетом пошевченківської доби.

Поезія митця відзначається тематичним розмаїттям, для неї характерні патетичність і ліризм, афористичність і філософське осмислення буття.

Відомі українські композитори А.І. Кос-Анатольський, К.Ф. Данькевич, Г.І. Майборода створювали пісні на вірші І.Франка.

Серед драматичних творів Івана Франка особливою популярністю користується соціально-психологічна драма «Украдене щастя», яка й досі з успіхом йде в театрах України.

Проза Івана Франка налічує понад 100 оповідань, новел та десять повістей і романів й вирізняється жанровим багатством та яскравим зображенням життя всіх прошарків суспільства.

Івана Яковича глибоко шанували відомі філологи – його сучасники: О. Потебня, А. Кримський, О. Шахматов та ін.

1906 року Рада Харківського університету одностайно присудила І. Франку ступінь доктора російської словесності. В 1907 році з політичних міркувань реакційні кола Росії перешкодили обранню його дійсним членом Петербурзької Академії наук. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

У 1908 році фізична й психологічна перевтома призвела до тяжкої хвороби. Але й знеможений І. Франко писав, диктував художні твори й переклади.

1915 року його кандидатуру висували на здобуття Нобелівської премії з літератури, проте пропозиція не розглядалася через запізнення.

Найповніше на сьогодні видання творів І. Франка нараховує 50 томів; проте обсяг його спадщини чи не вдвічі більший й охоплює чимало наукових праць із різних галузей гуманітарного знання.

На честь І. Франка місто Станіслав у 1962 році перейменували в Івано-Франківськ. Його ім’ям в багатьох містах України названо вулиці, площі, театри, бібліотеки, учбові заклади, Інститут Івана Франка Національної академії наук України (2011) тощо, а портрет зображено на банкноті номіналом 20 гривень.