Премія імені Дородніцина Анатолія Олексійовича

Анатолій Олексійович Дородніцин – видатний учений в галузі аеродинаміки, гідромеханіки, прикладної та обчислювальної математики, академік АН СРСР (1953), започаткував в Україні наукову школу з комп’ютерної та обчислювальної математики – народився 2 грудня 1910 р. у с. Башино Тульської губернії (Росія). У 1931 році закінчує гірничий факультет Нафтового інституту в м. Грозний і працює начальником сейсмічних партій на Уралі, в Башкирії, Туркменії. У 1935 році Анатолій Олексійович переходить на роботу до Головної геофізичної обсерваторії (м. Ленінград). У 1936 році він вступає до аспірантури, а в 1939 році захищає кандидатську дисертацію з метеорології. У 1941 році А.О. Дородніцина запрошують на роботу до Центрального аерогідродинамічного інституту ім. М.Є. Жуковського, де він захищає докторську дисертацію, присвячену примежовому шару у газі, що стискається, і, подовжуючи розробку цієї теми, виконує цикл досліджень з теорії крила та вісесиметричних надзвукових течій. А.О. Дородіцин стає одним із творців теоретичного фундаменту реактивної авіації, аеродинаміки великих швидкостей. Одночасно з роботою в ЦАГІ починаючи з 1945 р. він займається науково-дослідною роботою в Математичному інституті ім. В.О. Стєклова АН СРСР на посаді старшого наукового співробітника, а згодом – завідувача відділу Відділення прикладної математики. З моменту створення у 1955 році першої наукової установи в СРСР в галузі кібернетики – Обчислювального Центру АН СРСР А.О. Дородніцин як безпосередній організатор очолює її, а з 1989 року стає почесним директором та науковим керівником.

У 1950–1980-х рр. вчений активно працює в галузі створення нових обчислювальних машин і бере участь в аналогічних роботах, що проводяться в Україні. Ранні праці А.О. Дородніцина присвячені вивченню загальної циркуляції атмосфери та теорії фронтального циклогенезу, зокрема розподілення тиску на поверхні Землі у стаціонарній зональній циркуляції повітря. Він досліджує вплив земної поверхні на рух повітряних мас. У його працях розглядаються такі метеорологічні явища, як повітряні течії при проходженні берегової лінії, мусонна, бризова циркуляція, температури збурення градієнтного вітру. Вивчаючи великі швидкості польоту в стисненому газі, А.О. Дородніцин отримує низку точних рішень, відпрацьовує методи визначення аеродинамічного опору швидкісних літаків та пропонує нові шляхи приблизного обчислення течій з урахуванням фактору теплопередачі та променевого теплообміну. На основі цих досліджень розробляється напівемпірична теорія переходу ламінарного шару в турбулентний. Надзвичайно важливими є  наукові праці А.О. Дородніцина з питань надзвукової газової динаміки, які були конче необхідними для проектування надзвукових літаків і ракет. Анатолій Олексійович також отримав фундаментальні результати з теорії асимптотичних методів розв’язання звичайних диференційних рівнянь. Його дослідження в цій галузі стали загальновизнаними й дали потужний поштовх для формування нового напряму як в нашій країні, так і за кордоном. Велику роль відіграв А.О. Дородніцин й у розробці сучасних чисельних рівнянь у часткових похідних та застосуванні їх для вирішення актуальних науково-технічних проблем. Він створив чисельний метод інтегральних співвідношень, зручний для застосування на ЕОМ. Завдяки своїй простоті й ефективності зазначений метод знайшов широке розповсюдження і за його допомогою були отримані перші високоточні чисельні розв’язання нелінійних задач аеродинаміки. А.О. Дородніцин також з ентузіазмом займався питаннями впровадження ЕОМ в економіку, медицину, біологію, геологію, соціологію, музику. Він ви вчав і вдосконалював універсальні та спеціалізовані алгорит мічні мови, досліджував їх ефективність та робив критичний аналіз шляхів автоматизації програмування. Крім того, А.О. Дородніцина глибоко хвилювала проблема захисту довкілля, він вивчав питання математичного моделювання взаємодії людини та біосфери, брав активну участь у роботі громадської експертної комісії АН СРСР з проблем підвищення ефективності меліорації. Завдяки його висновкам вдалося не допустити здійснення згубного проекту повороту вод північних річок на південь. З ініціативи А.О. Дородніцина та за безпосередньої його участі вирішувалося багато питань, пов’язаних з розвитком кібернетики й інформатики в Україні. Зокрема, становлення Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова та Кібернетичного центру НАН України в основному відбулося завдяки наполегливим зусиллям Анатолія Олексійовича. Він очолював майже всі державні комісії з прийняття найбільш значущих розробок цих установ.

Свою наукову роботу А.О. Дородніцин поєднував з викладанням у вищій школі; багато часу приділяв вихованню наукових кадрів. Численні учні вченого зараз успішно займаються дослідженнями в різних напрямах прикладної математики, гідромеханіки, інформатики тощо. Він виховав цілу плеяду видатних вчених Радянського Союзу, які й сьогодні працюють в Україні, Росії, а також інших республіках колишнього СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1970), лауреат трьох Державних премій СРСР (1946, 1947, 1951), нагороджений п’ятьма орденами Леніна (1956, 1959, 1963, 1970, 1980), орденами Трудового Червоного Прапора (1954), Жовтневої революції (1975), Дружби народів (1986), Червоної Зірки (1945), Знак Пошани (1943), Кирила і Мефодія І ст. (1987) та багатьма іншими орденами і медалями СРСР. Був удостоєний Ленінської премії (1983), премії Ради Міністрів СРСР (1981), премій імені М.М. Крилова АН УРСР (1972), імені О.М. Крилова АН СРСР (1978) та імені В.М. Глушкова АН УРСР (1983).