Народився 17 жовтня 1905 р. в с. Хорішки Полтавської області. В 1930 р. закінчив Київський інститут народної освіти, в 1933 р. – аспірантуру Інституту хімії АН УРСР. В 1935 р. присуджено науковий ступінь кандидата хімічних наук. В 1936-39 рр. працював старшим науковим співробітником Інституту хімії АН УРСР. 23 травня 1939 р. Президiя АН УРСР, керуючись постановою Ради Народних комісарів УРСР від 8 травня 1939 р., приймає рiшення про створення Iнституту органiчної хiмiї i технологiї АН УРСР на базi Iнституту хiмiчної технологiї АН УРСР та Сектора органiчної хiмiї Iнституту хiмiї АН УРСР. І. М. Подорван стає старшим науковим співробітником новоствореного Інституту. На початку війни він з групою співробітників інституту на замовлення штабу Південно-Західного фронту готував протитанкові засоби, отримав звання капітана хімічних військ. З наближенням фронту його направили в розпорядження штабу 37-ої армії, яка обороняла Києва. В районі Березані був тяжко поранений і не зміг вийти з оточення. Через деякий час влаштувався на Кременчуцький миловарний завод і налагодив тісні зв'язки з підпільниками, став членом підпільної ради. У заводськім лабораторії виготовляв запали для мін, гранат, пляшки із запальною рідиною. Скоро підпільники підірвали ворожий ешелон. «Хімік» (підпільна кличка ГІодорвана) проводив також агітаційну роботу серед населення. З метою конспірації йому доводилося сім разів міняти місце проживання. В ніч на 20 вересня 1943 р. для проведення бойових дій і подання допомоги наступаючим частинам Червоної Армії кременчуцький партизанський загін вийшов з міста і зосередився в дніпровських плавнях. Комісаром загону був призначений Подорван. 27 вересня 1943 р. партизани з’єдналися з передовими частинами Червоної Армії. Л. М. Подорван повернувся до наукової роботи. В 1944-75 рр. працював у Київському університеті доцентом кафедри фізичної хімії. В 1944-53 рр. – декан хімічного факультету. Мав вчене звання доцента. Проводив дослідження в галузі теорії розчинів електролітів, технології вибухових речовин. Читав спеціальні курси з теоретичної електрохімії. Помер 28 травня 1994 р. в Києві.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, 20 медалями. Автор понад 40 наукових праць.
Література: Ладивір І.І. Учені Академії наук УРСР на фронтах Великої Вітчизняної війни // Український історичний журнал. - 1967. - № 7. - C. 80–88.