«Треба усвідомити, що у нас війна, і це дуже серйозно. Це не комп’ютерна гра, де у героя можуть бути запасні життя, – зауважує вчений в інтерв’ю програмі «Про науку. Компетентно» для YouTube-каналу НАН України. – …Певний час після 24 лютого я провів в Ірпені, де й мешкаю, і став свідком усього цього жаху, бачив постріли, кров, смерть. У таких умовах починаєш інакше дивитися на людей, інакше сприймати війну. А з іншого боку – звикаєш. Це, мабуть, погано, але така наша природа допомагає адаптуватися до змін. Безумовно, добре, що не вся територія України є зоною бойових дій, але цей факт позначається на ставленні до подій. Відчувається, що в Києві вже почали забувати те, що було з самого початку. Та проблема не лише не зникла, а й далека від розв’язання.
Зараз наш Інститут працює над питаннями подальшої консолідації українського суспільства. До механізмів цього процесу, задіяних у мирний час, протягом війни додаються нові проблеми, пов’язані з роз’єднаністю суспільства, відчуженістю, яку «підігріває» багато чинників. Узагалі на цей період нам потрібно глибоко закопати сокиру внутрішніх війн, припинити всі політичні чвари. Нам потрібне єднання політиків із народом і єднання регіонів. Тільки тоді можлива єдність у розумінні того, що відбувається. І вже виходячи з правильної оцінки подій, встановлення, скажімо так, правильного діагнозу, ми обиратимемо максимально адекватні методи «лікування». …Політичне життя в Україні завжди розвивалося за принципом маятника. Нас хитало то вліво, то вправо. Але закони фізики передбачають, що коливання маятника все-таки згасають, і він зупиниться не в крайній лівій і не в крайній правій позиції, а в центрі.
…Отже, зараз головний механізм консолідації українського суспільства має полягати у припиненні висування будь-яких пропозицій та ідей, що роз’єднують нас. Деякі делікатні, непрості проблеми поки що варто винести за дужки. Можливо, згодом складуться сприятливіші умови для їхнього розв’язання, і це відбудеться навіть легше і швидше.
Відповідні аналітичні записки надсилаємо в Офіс Президента України, до Кабінету Міністрів України, на запити комітетів Верховної Ради України, а іноді й ініціативно. Ділимося із владою своїми напрацюваннями, узагальненнями, висновками. Приємно, коли наша робота отримує відгук. Це значить, у ній зацікавлені».