Голова експертної топонімічної комісії міста Києва, науковий співробітник сектору генеалогічних та геральдичних досліджень відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАН України кандидат історичних наук Олександр Алфьоров коментує процес зміни вуличних назв Києва, що підпадали під дерусифікацію.
Учений зазначає: «КМДА створила експертну групу, яка б мала у найкоротші терміни розібрати авгієві стайні. За запитом профільні наукові інститути Національної академії наук України делегували своїх представників до неї. Я мав високу честь бути обраним своїми колегами очолити цю робочу групу. Комісія розробила методологічні рекомендації та принципи своєї роботи. І в неймовірно короткі терміни – 7 робочих днів – опрацювала 467 поданих на перейменування вулиць та 12 тисяч пропозицій до них. Не враховуючи значну кількість пропозицій, які були подані громадянами без конкретної прив'язки. За результатом роботи було створено Протокол, який містив фахові напрацювання і який, за відсутності подібних, мав би стати зразком для інших міст і сіл в Україні. Разом із тим комісія керувалась і непрописаними принципами етики:
– Зважати на історичний ландшафт та дух міста;
– Розглядати місто як органічну архітектуру тисячолітнього розвитку;
Не створювати конфлікт (особливо, коли на одну вулицю було декілька подань із іменами загиблих героїв російсько-української війни. Імена загиблих героїв переносились на інші вулиці);
– Не дискримінувати обличчя міста у міжнародній площині (наприклад, перейменовувати вулицю Драйзера на честь іншого американського діяча);
– Гармонійність та логічність у розподілі назв, зважаючи на рівень постаті (ми не можемо на честь Володимира Мономаха пропонувати назвати провулок у приватному секторі);
– Збереження певної кількості вулиць, які не остаточно підпадають під перейменування, задля утворення своєрідного резерву на подальші роки.
Саме для цього експертна група залишала тільки декілька варіантів перейменування до кожної вулиці з рекомендацією саме їх виставити на голосування та не долучати інші варіанти.
Через це гармонізувалась вся процедура; зменшувалась повторюваність варіантів, яка б подекуди унеможливила появу суспільно значимих назв через розбивання голосів; створювалась би якісна дискусія в цілому. (...) Задля гармонізації результатів рейтингового голосування, уникнення помилок та врахування суспільного запиту, що виник під час процедури, виникає гостра необхідність у продовженні роботи комісії. Необхідно здійснити кінцеве опрацювання та затвердження на фаховому рівні підсумків голосування. Члени комісії, розуміючи суспільну значимість цього процесу, готові продовжити роботу».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією медіаплатформи «Українська правда»