Як наголошує член Міжурядової групи експертів ООН з питань зміни клімату, завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академік Яків Дідух, нам потрібен комплексний підхід до порятунку біосфери: «Не можна стабілізувати зміни клімату, не зберігаючи і не рятуючи біосферу. На клімат ми маємо ширше дивитися. Думаю, що ця конференція [саміт у Глазго] набагато ширше і глобальніше загострить саме ці питання».
Учений також пояснив чому підвищення температури на 2 градуси може призвести до часткової загибелі полонин, боліт та лісів: «Я займаюся цим питанням із 1990-х років, готував відповідні доповіді та публікації. Найбільш різкі зміни відбуваються після підвищення температури земного шару. От подумати, що таке два градуси? (...) За таких умов дійсно багато видів та угруповань виходять за рамки сьогодні існуючого. А ці рамки для одних видів можуть бути негативними, через що ці види можуть загинути. Для інших — навпаки, можуть бути позитивними, і ці види чи групи будуть більше поширюватися. А для третіх це буде зміна адаптації. Скажімо, степи були на рівних ділянках, то можуть зміститися на північний схил, тобто вони ще не зникнуть, але змістяться. Що це означає? Північних схилів у нас не так багато, тож все одно степи скоротять свої площі. Тобто йдеться не про повне знищення боліт, луків чи степів, вони можуть мігрувати, адаптуватися або вимерти. Усі три варіанти будуть розігруватися. Але найбільша загроза існує для верхових боліт та високогір’я, яким немає куди діватися, відступати, і вони можуть бути втрачені».
Яків Дідух зауважив, що боротися зі змінами клімату складно, тому слід змістити акценти на адаптацію та впровадження заходів та механізмів задля мінімізації негативного впливу: «Можна знижувати скільки завгодно викиди, але клімат уже настільки розбалансувався, що треба чекати на зворотну реакцію років 20. Те, що ми бачимо зараз, це ж не нині відбулося, а почалося з середини 1950-х років. Так само й природа. Вона реагує на це все з певним запізненням. Крім того, клімат пливає на ґрунтоутворюючі та інші процеси, він, як тригерний механізм, який запускає багато процесів, і ми не знаємо, як усі ці заходи спрацюють. Але ми повинні знати, що зміняться певні речі, й уже зараз думати, які культури у сільському господарстві й де висаджувати, які сорти виводити, щоб вони були стійкі до посух. Які ліси садити, а які ні, бо садити ялину вже сенсу нема, ялинові ліси гинуть, бо в дерев поверхнева коренева система. Тобто повинні не просто саджати те, що зараз росте. А ліс же виросте через 50 — 70 років, тому треба думати, як адаптуватись, і намагатися мінімізувати ці впливи. Фактично треба думати на два кроки вперед. Не так, як зараз сказали, що треба саджати мільйон дерев, а садити так, щоб це було адаптовано до можливих змін. І наша програма, яка загубилась в уряді, якраз це передбачала. У ній розписані всі кроки. Ми весь час про це пишемо, говоримо, але результатів немає».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією газети «День»