26 квітня 1986 року у невеликому українському містечку Прип’ять трапилася найбільша техногенна катастрофа у світі. Відлуння результатів вибуху четвертого енергоблока ЧАЕС відчутні й сьогодні, через 35 років від моменту аварії. Крім економічних, екологічних та політичних наслідків катастрофи Україна зазнала значних людських втрат, а понад 100 000 людей були змушені назавжди покинути свою домівку.
В ліквідації наслідків аварії брали участь понад 600 тис. людей, серед яких були і працівники Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут».
Як науково-дослідна установа Харківський фізико-технічний інститут мав на той час вже понад 50-річний досвід досліджень в галузі ядерної фізики, радіаційного матеріалознавства і радіаційних технологій. У 1986 році високий рівень кваліфікації наукових кадрів та особового складу інституту став у пригоді. За короткий термін, для контролю та обмеження поширення радіоактивності в навколишньому середовищі, у ХФТІ були мобілізовані фахівці і виділена спецтехніка. У перші ж місяці понад 50 працівників інституту взяли участь в ліквідації аварії на ЧАЕС.
![Світлина з особистого архіву Мазілова О.В. Чорнобильська АЕС. Прип'ять. Україна](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2021/04/_w/210426121545866-7898_jpg.jpg) Світлина з особистого архіву Мазілова О.В. Чорнобильська АЕС. Прип'ять. Україна |
Для контролю робіт при бурінні свердловин в сторону активної зони реакторного простору ЧАЕС були спеціально підготовлені дозиметристи. Їх задача полягала у тому, щоб проводити вимірювання рівня забруднення поверхонь і простору радіацією за допомогою дозиметричних приладів. Всі роботи біля зруйнованого реактора відбувалися виключно у супроводі та під контролем дозиметристів аби забезпечити максимально можливу безпеку робітників на ділянці.
![Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – Кантемирова В.В.](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2021/04/_w/210426121656516-4365_jpg.jpg) Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – Кантемирова В.В. |
Першими в зону ураження від ННЦ «ХФТІ» 13 травня 1986 року відправили співробітника Лабораторії радіаційних досліджень і охорони навколишнього середовища – Володимира Володимировича Кантемирова та Володимира Івановича Кириліна – санітарного лікаря спеціалізованої медико-санітарної частини №2, що працювала на базі інституту. Аж до 30 травня вони працювали в зоні ураження з усією відповідальністю виконуючи поставлене перед ними завдання. На зміну їм прибула наступна група дозиметристів, яка продовжувала розпочату роботу. Упродовж трьох років від ННЦ «ХФТІ» дозиметристами в зоні ЧАЕС працювали: Олександр Валентинович Мазілов (1989 р.), Василь Михайлович Тупиця (1987 р.), Микола Матвійович Єрмак (1987 р.), Анатолій Іванович Донець (1989 р.) та Дмитро Георгійович Андрєєв.
![Мазілов О.В. біля Чорнобильської АЕС. 1989 рік.](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2021/04/_w/21042612174124-1993_jpg.jpg) Мазілов О.В. біля Чорнобильської АЕС. 1989 рік. |
Від відрядження в Чорнобильську зону була можливість відмовитись, але нею ніхто не користувався. Як згадує син Олександра Валентиновича Мазілова– Олексій Олександрович, на питання чи можна було відмовитись від цієї роботи, батько відповідав:
«Можна. Ніхто не примушував. Тільки не прийнято це було. Роботу то треба робити. Якщо ти відмовишся – відправлять когось іншого. Неправильно це».
І хоч фахівці цілком усвідомлювали те, куди відправляються, ані жаху, ані смутку вони не відчували.
«Страху як такого не було. Була цікавість – як людини, і науковий інтерес – як вченого» – казав Олександр Валентинович.
![Співробітники лабораторії радіаційних досліджень, ліквідатори аварії на ЧАЕС: Донець А.І., Мазілов О.В., Андрєєв Д.Г., Кантемиров В.В.](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2021/04/_w/210426123750931-7215_jpg.jpg) Співробітники лабораторії радіаційних досліджень, ліквідатори аварії на ЧАЕС: Донець А.І., Мазілов О.В., Андрєєв Д.Г., Кантемиров В.В. |
Крім безпосередньої участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи співробітники ННЦ «ХФТІ» проводили дослідження радіаційної обстановки та радіоекологічного стану притоків Дніпра, розрахунково-аналітичні і експериментальні дослідження, займалися моделюванням процесів взаємодії розплавленого палива з конструкційними матеріалами, активно брали участь в міжнародних науково-практичних конференціях Міжнародного Чорнобильського центру та ДСП «Чорнобильська АЕС». А в 1997 році в ННЦ «ХФТІ» під керівництвом доктора фізико-математичних наук Карнаухова І.М. було розроблено проєкт «Програми по перетворенню об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему», деякі пропозиції з якої були підтримані і скоординовані Національною академією наук України. Тоді ж була створена Координаційна група з проблем Чорнобильської аварії, до якої увійшли представники всіх інститутів Центру. Відповідальним за зв’язки з ЧАЕС було призначено Олександра Георгійовича Толстолуцького.
![Співробітники ННЦ «ХФТІ» - учасники Сьомої міжнародної науково-практичної конференції Міжнародного Чорнобильського центру та ДСП «Чорнобильська АЕС». Славутич. 2005 рік.](https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/ContentPhoto/0/2021/04/_w/210426123905823-6757_jpg.jpg) Співробітники ННЦ «ХФТІ» - учасники Сьомої міжнародної науково-практичної конференції Міжнародного Чорнобильського центру та ДСП «Чорнобильська АЕС». Славутич. 2005 рік. |
Не можна не згадати про заслуги в ліквідації аварії на ЧАЕС колективів інших інститутів Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України – Інституту ядерних досліджень та особисто академіка НАН України Івана Миколайовича Вишневського, а також Інституту геохімії навколишнього середовища та особисто академіка НАН України Емлена Володимировича Соботовича. Першим керівником штабу Академії наук України в м. Чорнобилі одразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС було призначено Георгія Віталійовича Лисиченка, який забезпечував науково-практичну реалізацію пропозицій учених Академії наук УРСР з ліквідації наслідків аварії та мінімізації її негативного впливу на навколишнє середовище та населення.
За інформацією музейного сектору ННЦ «ХФТІ»