Науковці Інституту археології (ІА) НАН України завершили розкопки стародавнього колодязя у місті Олевськ на Житомирщині. Фахівці мають достатньо підстав стверджувати, що це єдиний настільки досконало збережений колодязь часів Київської Русі на території не лише України, а й Східної Європи загалом.
Про унікальну археологічну знахідку інформаційному агенству «Укрінформ» розповів керівник Житомирської археологічної експедиції ІА НАН України, старший науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології цієї установи кандидат історичних наук Андрій Петраускас.
Об’єкт розташований на території урочища Бабина гора, що на околиці Олевська. Систематично досліджувати гідротехнічну споруду, яку побудували древляни, археологи взялися у 2013 році.
На Бабиній горі є городище слов’янського та давньоруського часу із прилеглим до нього археологічним комплексом, що складається з посаду, курганного могильника і поселення. Олевське городище відоме ще з ХІХ століття. Перші обстеження там було зроблено на початку ХХ століття, але розкопки не проводилися. Тільки у 2009 році археологи взялися до щорічних планомірних робіт.
Тепер до древлянських об’єктів Бабиної гори додався й колодязь, про існування якого археологи підозрювали вже не один десяток років.
«Городище досліджувалося у 1970-х роках співробітником Інституту археології Михайлом Кучерею. Тоді він помітив там характерне забарвлення, що й мотивувало до детального вивчення території. Як відомо, городище – це укріплене поселення, призначене для того, аби люди в ньому захищатися від нападників. Чи не найбільша проблема, з якою могли зіштовхнутися ті, хто перебував в облозі, – це нестача води. Тому, як правило, для середньовічних укріплень обов’язковою є наявність колодязя чи інших гідротехнічних пристосувань. Вода була потрібна також і для гасіння пожежі, яка виникала під час нападів», – розповів Андрій Петраускас.
Наполеглива праця археологічної експедиції увінчалася неабиякими успіхами. Мало того, що науковці розчистили всі 11 метрів знахідки. Вони ще й докопалися до води у кам’яній породі.
«Цього року ми закінчили дослідження колодязя і встановили його конструкцію. Він складається із 5 окремих зрубів, системи фільтрації і захисту від верхової води та замулення. Маємо найбільш повно збережений колодязь середньовічного часу, в якому простежено максимальну кількість його конструктивних елементів», – додає Андрій Петраускас.
Дерев’яні зруби, що добре збереглися, виготовлені з дубових колод і напівколод.
Вражає наполегливість древлян, які, не маючи сучасного електротехнічного обладнання, вручну пробивали доступ до води у скельній породі. Андрій Петраускас зауважує, що зараз більшість колодязів на території Олевська лише доходять до каменю, і цього достатньо, аби отримати воду.
За попередніми підрахунками, об’єм колодязя сягав до 20 кубометрів води, що за нинішніми мірками, справді, багато. Нині, в умовах спекотного й посушливого серпня, вона підіймається до рівня 5–6 метрів.
«Вода може бути придатна для пиття, бо йде через скельну породу і дубові колоди, які її дезінфікують. Для цього треба відновити деякі втрачені елементи, вичистити мул, який забився у щілини, дати колодязю заповнитися і декілька разів відкачати воду», – пояснює дослідник.
Аби встановити точну дату, коли було побудовано древлянський колодязь, ще слід провести додаткові дослідження. Щоправда, нині археологи можуть лише сказати, що функціонувати він припинив у Х столітті. Швидше за все, на городищі виникла пожежа, про що свідчать залишки житлових і господарських будівель із розбитими горщиками та знаряддями праці, яких люди просто так не залишили б. До того ж, на дні колодязя археологи знайшли обгорілі деталі конструкції його верхньої частини.
Андрій Петраускас додає: «Враховуючи, що всередині колодязя було мало знахідок, можна сказати, що перед тим, як його перестали використовувати, він був досить ретельно розчищений».
Керівник Житомирської археологічної експедиції підкреслює, що забирати кудись зруб древлянського колодязя, що простояв понад тисячу років, немає сенсу. Цінна знахідка має всі шанси стати елементом музею просто неба.
Цього року, завершуючи дослідження колодязя, археологи натрапили на кілька артефактів. Зокрема, це збережений в ідеальному стані дерев’яний ковшик із ручкою для набирання води. До того ж, на Бабиній горі розкопали піч XVII-XVIII століття із передньою стіною, облицьованою кахлями в гарному стані. Вона також має шанси стати частиною музейного комплексу.
Поки що глибокий древлянський колодязь на Бабиній горі убезпечили дерев’яним накриттям, крізь щілини якого проглядають давні зруби. Місцева влада зацікавлена в тому, аби зробити на території городища оглядовий майданчик. Там планують показувати колодязь туристам крізь прозоре накриття, підсвічуючи знахідку ізсередини.
Тим часом археологи не припиняють розкопок на території Житомирщини, сподіваючись зробити чергові вагомі відкриття.
Детальніше про унікальний стародавній древлянський колодязь та перспективи перетворення його на популярний туристичний об’єкт – у матеріалі журналістки інформаційного агенства “Укрінформ” Ірини Чириці: http://www.iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/713-olevskij-kolodyaz
Фото автора статті, а також надані Андрієм Петраускасом та Олевською міською радою
Про результати дослідження науковцями Олевського колодязя читайте також на сайті Інституту археології НАН України: http://www.iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/713-olevskij-kolodyaz