Старший науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Андрій Петраускас у науково-популярній програмі «Академія наук» (ефір від 14 червня 2018 року), що виходить на радіостанції «Радіо НВ», розповів про стародавні водні транспортні засоби та технології їхнього будівництва.
![Кандидат історичних наук Андрій Петраускас у студії радіостанції «Радіо НВ»](http://www.nas.gov.ua/logo/PhotoNews/Petrauskas_archaeology_.jpg) Кандидат історичних наук Андрій Петраускас у студії радіостанції «Радіо НВ» |
Науковець не тільки досліджує особливості виготовлення човнів та інших суден, якими люди плавали в сиву давнину, а й займається їхньою реконструкцією. Поштовхом до цього стала розбудова музею просто неба «Стародавній Іскоростень». «Робота почалася в 2006 році, і десь до 2010 проект досить активно розвивався. Оскільки комплекс музею мав бути на березі річки Уж, то без стародавніх плавзасобів я просто не міг його уявити. Тим більше, що ми мали ще й писемні повідомлення, що древлянські посли до Києва дійшли річкою на лодіях. Це й послугувало відправним поштовхом. Із кожним кроком, коли ми намагалися розглянути це питання, проблем дедалі більшало: чи вони [човни] взагалі зможуть пройти по цій річці? чи вона судохідна? який тип суден? Це закінчилося створенням міжнародного проекту між академіями наук Латвії, Туреччини й України, де українська Академія наук [НАН України] є провідним виконавцем. Зараз до нього долучаються колеги з інших країн. Тобто це величезне коло питань, яке зав’язується на одній цій трісочці, дотичній до різних фундаментальних питань: заселення території, торговельних шляхів, переселення, переміщення населення та інших», – розповідає Андрій Петраускас.
Науковець зауважує, що дана проблематика досі залишається малодослідженою: «Важливість цього питання вже ні в кого не викликає заперечень. Проблема в тому, що попри таку важливу роль стародавніх водних транспортних засобів, ми, фактично, не маємо досліджень про них, на сьогодні їх можна порахувати, їх невеличка кількість. Є проблема ще з тим, що величезна кількість археологічного матеріалу, який щороку трапляється в річках та інших водоймах на території України, просто йде на дрова. Його навіть не фіксують. Це проблема ще й пам’яткоохоронна».
Нині дослідники намагаються відтворити судна, які були поширені на нашій території десь до початку – середини XVIII ст. Це так звані довбанки та похідні від них човни. Їхня особливість полягає в тому, що вони виготовлялися з одного цільного стовбура дерева.
Під час радіоефіру Андрій Петраускас поділився деталями такої реконструкції. За словами вченого, все починається з пошуку потрібного дерева: «Стовбур вибирався, розгиналися борти, відбувалося розпарення: в середину заливалася вода і нагрівалася, деревина ставала більш м’якою. При цьому в середині та ззовні стовбура відбуваються різні процеси й розводяться борти. Тобто з цільного дерева вибивається труба, щось подібне до труби, і розводяться її борти. З діаметра [дерева] 60 сантиметрів виходить близько метра між краями човна». За його словами, ця технологія відома з етнографічних даних XIX–XX ст.ст. і навіть другої половини XX ст. Вона досі збереглась у віддалених районах Півночі й Сибіру.
«Ліс великий, але підібрати в ньому потрібне дерево, стовбур, для того, щоб з нього зробити довбанку, важко. Тому проблема цього пошуку, мабуть, займає значну частину часу. В цьому році ми посадили власну лісову діляночку – близько гектара білої верби, яка використовуватиметься для експериментів із виготовлення човнів. Є писемні згадки, за якими часткове формування корпусу судна відбувалося на корінні. Ми спробуємо ці процеси досліджувати», – розповідає науковець про технологію виготовлення такого човна.
![Стародавня довбанка, знайдена в Україні. Фото: Лтава](http://www.nas.gov.ua/logo/PhotoNews/archaeology_boats_photo.jpg) Стародавня довбанка, знайдена в Україні. Фото: Лтава |
Андрій Петраускас також розповів, що подібний човен було знайдено в селищі Маневичі на Волині. «В Маневицькому музеї зберігається цей човен. Не безпосередньо в приміщенні музею, оскільки його можливості не дозволяють розмістити цей експонат. Він має довжину 12 м і висоту – 1,2 м. Фактично, це – циліндр із дуба. Його знайшли біля села Старосілля. <…> Це – цікава річ, із ним [човном] проводилися попередні обстеження і навіть визначення його датування. І, за попередніми висновками, він належить до XIV ст., тобто до литовської доби. Ті інструменти, які було знайдено в човні й поруч із ним, вписуються в цю хронологію. Це – на мій погляд. Я не кажу, що це загальноприйнято серед науковців. Це – єдина на сьогодні на території України заготовка для човна великої набірної конструкції. Це – ілюстрація до того, що ми маємо в повідомленнях Костянтина Багрянородного й більш пізніх середньовічних писемних джерелах, котрі повідомляють про те, як навесні маленькими річками, які потім впадають у Десну, в Прип’ять або в верхів’я Дніпра, сплавляються ці моноксили до Дніпра, ближче до Києва, і тут відбувається їхнє подальше облаштування».
Зараз археологи працюють над тим, щоб відтворити човен, частину якого було знайдено в Маневичах. «Уперше спроби натурного моделювання розпочались у 2010 році. Зі знахідкою прототипу в Маневичах ми робимо вже другу його копію 1:2, оскільки обмежені у виборі деревини», – розповів науковець.
Він також зазначив, що човен матиме довжину 6 м і діаметр 60 см. Проект перебуває на стадії завершення. Дослідники розвели й нашили борти, залишилося тільки облаштувати місця сидіння, провести зачисні роботи. У подальших планах – випробовування. «Ми плануємо спустити його на воду в Уборті, подивитися, відцентрувати, можливо, десь щось відкалібрувати. Ми плануємо на десять днів – два тижні зробити перехід на Десні. Щоб це була велика річка й течія, і ми могли подивитися, як він поводиться на розпашних веслах. Це трошки незвично, оскільки ми не працювали в такій системі. Спробуємо поставити щоглу, принаймні бодай придивитись, як вона монтується і як поводитиметься цей човен».
Андрій Петраускас зауважив, що реконструйовані човни мають стати частиною експозиції музею просто неба «Древлянський град», який розбудовується в Олевську на Житомирщині. Він також поділився своїми враженнями від плавання на таких човнах, зазначивши, що це дає змогу зробити стрибок у минуле хоча б на нетривалий час.
Докладніше про стародавні човни, технології їхнього виготовлення й далекі подорожі з їх використанням дізнавайтеся з повної версії розмови науковця і ведучих радіоефіру Дмитра Сімонова та Юрія Пустовіта за посиланням: https://nv.ua/radio/science-academy/akademija-nauk-korabli-kyivskoi-rusi-hist-andrij-petrauskas-efir-vid-14062018--2476531.html
Там же розміщено й повний текстовий варіант цього випуску радіопередачі.
Додатково про експериментальні археологічні дослідження давньоруських лодій читайте в одному з наших попередніх матеріалів: http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=2633