Директор Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Єрмоленко в інтерв’ю журналістам міжнародного громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня» (Випуск №23, 16–22 червня 2018 року) розповів про місце і роль філософії в сучасній Україні, а також діяльність очолюваної ним наукової установи.
«Не так давно ми відзначили 70-річчя Інституту філософії. Він заснований у 1946 році і входить до Відділення історії, філософії та права НАН України. Інститут, як і філософія загалом, виконує ціннісно-орієнтаційну, світоглядну і методологічну функції. Особливо в тому, що стосується дослідження суспільних явищ», – зазначає А. Єрмоленко.
На відміну від поширеної думки, він переконує, що філософія має практичну цінність: «Практична філософія — дуже потужний напрям у сучасній світовій думці. Специфіка його полягає в тому, що методологічні питання філософії, зокрема етики, поєднані з практичними питаннями економіки, політики, науки, медицини, біотехнологій. Є безліч дуже серйозних проблем — глобалізація, екологія, зміна клімату, зрештою питання, наскільки людина може взяти під контроль власну подальшу еволюцію (біо- та нанотехнології)».
На думку вченого, філософія не втратила свого значення навіть у сучасному гіпертехнологічному світі. «Що стосується нашої країни — мені видається, потрібно зберегти і гуманітарну науку, і філософію. Це вкрай важливо, бо нині ми стали на шлях модернізації і демократизації суспільства. Для цього потрібні зрілі особистості, які у змозі спиратися на власний розум. Суспільство сьогодні надто складне. Розібратися в усіх його механізмах досить важко. Щоб голосувати на виборах, керуючись власним розумом, а не тільки «серцем» або, ще гірше, як тобі скажуть т.з. політтехнологи, — потрібне критичне мислення. І тут основою є філософія», – зауважує А. Єрмоленко.
Про що сьогодні може почати розмову українська філософська думка? Відповідаючи на це запитання директор Інституту філософії зазначає, що передусім в центрі уваги мають бути проблеми модернізації нашої країни та суспільства. «Не в буденному сенсі, на кшталт «покращення», «вдосконалення» тощо. Маю на увазі побудову модерних інституцій, відповідних часові й досягненням людства. Такі поняття, як модерн, постмодерн, дають певне уявлення про ці процеси. Якщо країни Західної Європи перебувають на рівні постмодерних інституцій (потрібно розрізняти постмодернізм і постмодерне суспільство), то нам великою мірою доводиться наздоганяти модернізацію в умовах, коли треба витворювати інституції постмодерного штибу. Скажімо, чи капіталістичною є економіка на Заході? Певною мірою так, бо є приватна власність, ринкове господарство, орієнтація на прибуток та інші ознаки. З іншого боку — це соціальна економіка, соціальне господарство. Тобто описувати капіталізм у тих термінах, до яких звертався Маркс, ми вже не можемо. І нам, з одного боку, доводиться витворювати інституції модерного суспільства, а з іншого — в умовах глобалізованого світу йти далі”, – пояснює філософ.
У суспільному поступі філософія виконує цілу низку важливих функцій. Так, А. Єрмоленко акцентує: «…ми досі не знаємо, яке суспільство будуємо. Це проблема і питання, в тому числі й для Інституту філософії. Але на відміну від Інституту соціології чи Інституту демографії наш Інститут не досліджує суспільство безпосередньо. В нас інші інструменти. Проте філософія не просто узагальнює те, що досліджують емпіричні науки. Філософія, за визначенням сучасного німецького філософа Юргена Габермаса, є хранителькою раціональності. Тобто, з огляду на комунікативний поворот у філософії, вона займається процесами і процедурами аргументації. Отже, у світлі тенденцій, що простежуються у світі, серед яких я вже назвав одну — звернення до практичної філософії, «першою філософією» є насамперед етика. Друга – це розвиток діалогічної філософії, етики дискурсу, де важлива аргументація. Це якраз і об’єднує різні науки – гуманітарні, соціальні та природничі.
Ви говорите про симулякри. Це справді величезна біда, особливо в умовах цифрових технологій та величезних обсягів інформації. Тут саме й повинна включатися філософія, яка обґрунтовує принципи, на яких має відбуватися процес дискурсу: чи не підмінюються поняття, чи не відбувається те, що називається перформативною суперечністю твердження самому собі, чи діалог будується на повазі до співрозмовника. Бо коли діалог між людьми будується так, що один із його учасників має владу, а інший – ні, то це несиметричні відносини, не відкритий діалог, і на цьому не побудуєш відкрите суспільство. Філософія не мусить бути служницею (інтересів, політики, влади тощо), а має бути одним із гравців, і при цьому ще й стежити за дотриманням правил і процедур, на основі яких здійснюється аргументація».
У процесі модернізації суспільства, в умовах необхідності вироблення стратегічного бачення майбутнього держави свою важливу роль виконує і вчений-філософ. «Має бути просвітництво – поняття навіть трохи антикварне. Проте це не так. В одній із останніх доповідей Римського клубу йшлося саме про це. Про друге просвітництво говорить і дослідник-суспільствознавець Ульріх Бек, й інші. З одного боку, ми маємо продовжувати традицію нового європейського просвітництва, яке спричинило модернізацію західного суспільства та питання суверенності людського розуму. З іншого – потрібне нове просвітництво як безперервний процес. Не в тому плані, що освіченіші люди мають популяризувати знання. А в тому, що вони повинні виробляти нові правила, норми й цінності, зрештою – орієнтири суспільного розвитку – разом із громадянами. Це те, що є процесом навчання суспільства. Філософи мають показувати, як це можна робити спільно», – наголошує А. Єрмоленко.
Докладніше про місце і роль філософії у сучасних політичних, державотворчих, суспільних процесах дізнавайтеся із повного тексту інтерв’ю директора Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України члена-кореспондента НАН України А. Єрмоленка у публікації під назвою «Ми досі не знаємо, яке суспільство будуємо» на сторінках тижневика «Дзеркало тижня» (Випуск №23, 16–22 червня 2018 року) або на офіційній інтернет-сторінці видання за посиланням: https://dt.ua/personalities/mi-dosi-ne-znayemo-yake-suspilstvo-buduyemo-280734_.html