Нещодавно було видано колективну монографію «Пізні неандертальці Криму. Заскельна VI (Колосовська). Шари ІІІ і ІІІа» (під редакцією В.М. Степанчука та С.В. Васильєва; Київ, Видавництво «Слово», 2018) – за результатами опрацювання матеріалів із археологічних досліджень на території Кримського півострова, що проводилися між 1969 та 2005 рр. науковцями Інституту археології НАН України.
Обкладинка опублікованої монографії |
Видання містить результати дослідження цілої низки важливих аспектів вивчення неандертальських поселень III та IIIa шарів багатошарової стоянки Заскельна VI (Колосовська) у Криму, що носить ім’я свого відкривача й багаторічного дослідника, відомого українського археолога-палеолітознавця Юрія Георгійовича Колосова (1924–2002). У цій книзі описано історію вивчення пам’ятки, розглянуто питання стратиграфії та планіграфії, охарактеризовано тафономічні аспекти палеонтологічних знахідок, наведено систематичний опис фауни, досліджено технологічну й морфологічну своєрідність крем’яних виробів, склад і особливості знахідок із каменю й кістки, викладено результати трасологічного вивчення кам’яних та кістяних артефактів, наведено дані щодо інших складових матеріальної культури неандертальців, а також охарактеризовано кісткові останки самих неандертальців.
Ю.Г. Колосов виявив Заскельну VI в 1969 р. під скельними урвищами другого пасма Кримських гір в урочищі Червона балка біля м. Білогорськ і займався її вивченням між 1969 та 1985 рр.
Червона балка. Ліворуч під скельною стінкою – стоянки, в тому числі Заскельна VI |
Добуті Ю.Г. Колосовим матеріали послугували основою для розроблення концепції аккайської мустьєрської культури, характерними для якої є двобічно оббиті знаряддя, зокрема так звані ножі з площадками.
Двобічний ніж із площадкою на плитчастому місцевому кремені |
Хороша збереженість залишків життєдіяльності людини і багатство матеріальної культури пам’ятника дають змогу вивчати багато важливих рис періоду, який часто визначають як «час останніх неандертальців». Дослідження накопичених під час розкопок даних триває досі – із застосуванням нових методик і підходів з’ясовуються нові факти й обставини. Стоянка становить особливу наукову цінність завдяки знахідкам кісткових останків неандертальців, особливо численних у III та ІІІа шарах. Поселення, виявлені в цих шарах, належать до заключної стадії середнього палеоліту – їхній абсолютний вік, визначений у вітчизняних і зарубіжних лабораторіях, складає 40–35 тис. некаліброваних радіовуглецевих років.
Аналіз скелетних останків людини показав, що у III шарі, найбільш насиченому палеоантропологічним матеріалом, виявлено рештки щонайменше п’яти-шести дітей різного віку, в IIIa шарі поки виявлено залишки одного індивіда, а в II шарі ідентифікуються фрагменти кісток двох-трьох індивідів. За особливостями будови скелетів, зокрема зубної системи, констатується, що жителі ІІІ-ІІ шарів можуть розглядатися як еталонні для «класичних» форм неандертальців.
Нижня щелепа неандертальського підлітка 10-12 років |
Досі наявність поховальної практики у неандертальців піддається сумніву. Дані, виявлені на Заскельній VI, дають підстави вважати, що частина знайдених тут скелетних решток пов’язана з похованнями: рештки людей навмисно й усвідомлено закривалися ґрунтом, «ховалися».
На наступних світлинах – фрагмент поверхні III шару з рештками поховання неандертальських дітей (1973 р.)
Припускається, що один із епізодів заселення III шару був пов’язаний з утилізацією частини скелета мамонта, принесених на стоянку або з місця природної загибелі тварини, або з місця успішного полювання. Інший успішний мисливський епізод асоціюється зі знахідками кісток плейстоценового коня. Серед решток упольованих тварин визначено також наявність вовка, песця, волохатого носорога, кабана, благородного та північного оленів, сайгака й інших. Абсолютно унікальними в контексті неандертальскої стоянки, до того ж віддаленої від морського узбережжя, є рештки чорноморського дельфіна-білобочки.
Хвостовий хребець дельфіна |
Для виготовлення знарядь використовувалися переважно місцеві різновиди кременю, хоча трапляється і більш рідкісна сировина.
Нуклеус із жовто-вохристого силіциту |
Набори виробів із різних шарів подібні між собою та належать до аккайського різновиду локального середнього палеоліту. Крім «наконечників списів», гостроконечників, скребел, ножів, виявлено також кам’яні ретушери й відбійники.
«Наконечник списа», виявлений поруч із фрагментом щелепи неандертальця |
Досить численними є знаряддя з кістки, особливо так звані ретушери, якими проводилася остаточне опрацювання лез кам’яних знарядь. Крім того, було знайдено досить рідкісні в неандертальців вістря та лощила, вперше виявлено своєрідні клиноподібні вироби.
Клиноподібний виріб на фрагменті трубчастої кістки |
Мікросліди використання на кам’яних і кістяних виробах свідчать про стандартні операції з оброблення м’яса, дерева, шкіри та, можливо, кістки. Поруч із речами господарського призначення виявлено й так звані «неутилітарні» предмети, як-от унікальна кістка ворона з серією навмисних нарізок, а також рештки природних фарбників і предмети зі слідами фарби на поверхні. Такі знахідки свідчать про принципову подібність неандертальців та сучасних людей.
Фрагмент променевої кістки крила ворона з ритмічними нарізками |
Кремневі вироби з рештками вохри на поверхнях |
Особливості технологій, які застосовували неандертальці III і IIIa шарів Заскельної VI, та практичний збіг часу існування цих поселень із найдавнішими стоянками верхнього палеоліту в регіоні дають змогу припускати наявність контактів між тубільним неандертальським та прийшлим населенням сучасного фізичного вигляду. Не виключено, що деякі різновиди культур ранньої пори верхнього палеоліту Східної Європи мають у своїй основі також неандертальську соціокультурну складову.
За інформацією Інституту археології НАН України