10 квітня 2024 року Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій за підтримки Міністерства освіти і науки України провів вебінар «Фінансування досліджень на основі результатів: забезпечення сталого розвитку освіти і науки», в якому взяли участь понад сто науковців і представників урядових структур України й Німеччини. Одним зі спікерів заходу став Президент Національної академії наук України академік Анатолій Загородній.
Ілюстрація: sci-com.org.ua |
На думку організаторів вебінару, для забезпечення сталого і гармонійного розвитку суспільства науково-дослідницьку діяльність необхідно розглядати у контексті суспільних потреб і економічного розвитку. Водночас, суто утилітарне ставлення до результатів наукових досліджень вихолощує значення вільного наукового пошуку і в довготривалій перспективі може мати негативні наслідки, оскільки неможливо передбачити, які наукові відкриття стануть основою майбутніх новітніх технологій. Тому слід знайти адекватний баланс між фундаментальною та прикладною наукою, чіткіше визначитися із розумінням і завданнями прикладної науки, а також зважати на особливості підходів до фінансування наукових досліджень. Що ж стосується окремо прикладної науки, то вона має дуже широкий спектр рівнів готовності, а тому потребує різноманітніших умов і гнучкіших механізмів, що сприятимуть впровадженню прикладних розробок у реальний сектор економіки.
Учасники вебінару (ілюстрація: sci-com.org.ua) |
Участь у вебінарі взяли голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк, голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, заступник міністра освіти і науки України кандидат фізико-математичних наук Денис Курбатов, Президент Національної академії наук України академік Анатолій Загородній, представники Федерального міністерства освіти і наукових досліджень Німеччини (BMBF) доктор Олівер Піпер і докторка Анна Нідворок та інші.
Учасники вебінару обговорили такі ключові питання:
- значення науково-дослідницької діяльності в контексті суспільних потреб і економічного розвитку;
- баланс між фундаментальною та прикладною наукою: виклики і можливості;
- особливості підходів до фінансування наукових досліджень та їхній вплив на інноваційний розвиток.
Президент НАН України академік Анатолій Загородній (скриншот відеозапису вебінару) |
Зокрема, Президент Національної академії наук України академік Анатолій Загородній привітав учасників вебінару від імені НАН України і розповів про запропонований Академією проєкт Державної стратегії науково-технічного й інноваційного розвитку України: «Очевидно, що, з огляду на численні виклики, які постали перед економікою та науковою сферою України через російську агресію, ухвалення такої Стратегії є сьогодні вкрай необхідним. Запропонований нами проєкт було направлено до Прем’єр-міністра України, Міністерства освіти і науки України, Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки й інновацій, Міністерства економіки України.
З метою подальшого розгляду проєкту Стратегії Уряд рекомендував Академії та Міністерству освіти і науки України підготувати спільне бачення положень Стратегії для їх обговорення на засіданні Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Очевидно, що головною метою реалізації Стратегії має стати підвищення конкурентоспроможності наукової сфери і забезпечення високих темпів розвитку суспільства на основі науково-технічного поступу.
В нашому проєкті окреслено основні засади розвитку та шляхи оптимізації наукової і науково-технічної сфери. Зокрема, наголошено на важливості об’єктивного визначення ефективності діяльності мережі наукових установ на підставі їх відомчого оцінювання та державної атестації, що має враховувати досвід провідних іноземних наукових інституцій. У нашому проєкті Стратегії вказано також на необхідність інвентаризації матеріально-технічної бази наукових установ і впровадження програм модернізації парку наукових приладів.
Що ж до фінансування наукової сфери, то відначено важливість наявності його базового бюджетного складника на рівні 60% від потреби на фундаментальні наукові дослідження. При цьому суттєве збільшення частки державної ґрантової підтримки наукових досліджень (наприклад, через Науковий фонд досліджень України або конкурси, оголошені центральними органами виконавчої влади) має відбуватися за рахунок загального збільшення фінансування досліджень або збільшення тієї частки відомчого базового фінансування, що розподіляється на конкурсних засадах. Зокрема, одним зі шляхів збільшення частки конкурсного фінансування є започаткування – за погодженням із Кабінетом Міністрів України та зацікавленими центральними органами виконавчої влади – нових бюджетних програм для наукових інституцій. При цьому має бути забезпечена об’єктивна та незалежна експертиза конкурсних проєктів. Прикладом досить успішного використання такого підходу в нашій Академії може слугувати бюджетна програма «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень», фінансування проєктів якої здійснюється виключно на конкурсній основі.
Стратегія включає також заходи, спрямовані на посилення інтеграції науки й освіти, забезпечення престижності науки та професії науковця, підтримку наукової молоді.
Особливу увагу в проєкті Стратегії приділено засадам розвитку і шляхам оптимізації інноваційної системи України. Вказано на необхідність вдосконалення законодавства та системи державного управління інноваційним розвитком, інституційного забезпечення формування регіональних інноваційних систем, створення умов для банківських і державних інноваційних фінансово-кредитних установ, страхових компаній, венчурних фондів. Визначено умови розвитку високотехнологічного сектору промисловості та реального сектору економіки. Наголошено на важливості активізації міжнародної науково-технічної співпраці, розширення участі України у провідних наукових центрах і програмах Європейського Союзу.
Тепер дещо детальніше про ті елементи проєкту Стратегії, які стосуються теми сьогоднішнього вебінару. Почну з пропозицій щодо заходів із підвищення ефективності державного управління науково-технічною сферою. Зокрема, у проєкті Стратегії вказано на доцільність створення Державного комітету з питань науково-технічної політики та інновацій, діяльність якого має полягати не в управлінні науковими інституціями, а саме у формуванні державної політики у сфері високих технологій та інновацій, прогнозуванні перспективних напрямів розвитку нових технологій і, що, можливо, найважливіше, у формуванні державного замовлення на перспективні розробки нових видів техніки і технологій, зокрема в оборонній сфері. Державний комітет повинен мати статус центрального органу виконавчої влади і бути головним розпорядником бюджетних коштів. Відсутність такого органу сьогодні особливо відчутна у зв’язку з потребою оперативного реагування наукових установ на участь у виконанні оборонних розробок в умовах воєнного стану. Сьогодні ці функції певною мірою виконують Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України та Міністерство цифрової трансформації України, які, однак, перевантажені виконанням масштабних завдань і не мають достатньої змоги швидко реагувати на формування й розміщення замовлень держави на перспективні розробки. Саме тому нинішня участь інститутів Академії у виконанні досліджень, спрямованих на зміцнення обороноздатності й безпеки держави, здійснюється переважно з ініціативи Академії та її інститутів.
Позитивний ефект дає робота Науково-технічної ради НАН України, до складу якої входять не лише фахівці з Академії, а й директори та головні інженери провідних високотехнологічних виробничих об’єднань – таких як Державне підприємство «Антонов», Конструкторське бюро «Південне», Казенне підприємство «Арсенал», Акціонерне товариство «Мотор-Січ», Державне підприємство «Івченко-Прогрес» та інші. Державний рівень організації цієї роботи, не кажучи вже про врегулювання питання про фінансову підтримку, суттєво підвищив би її ефективність.
Одним із головних завдань Комітету має стати відновлення практики виконання державних цільових науково-технічних програм як основного засобу реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Ці програми мали би бути спрямовані на розв’язання проблем обороноздатності та національної безпеки, повоєнного відновлення України, найважливіших загальносуспільних проблем. Замовником таких програм міг би бути Державний комітет з науково-технічної політики та інновацій, інші центральні органи виконавчої влади, національні академії наук. А виконавців проєктів програми замовники визначали би на конкурсній основі.
Як уже зазначалося, значну увагу в проєкті Стратегії приділено питанням бюджетного фінансування наукової сфери. Поза всяким сумнівом, підвищенню ефективності використання бюджетних коштів сприятиме суттєве збільшення частки ґрантової підтримки наукових досліджень за рахунок загального збільшення фінансування на наукову діяльність. Для цього необхідно забезпечити збільшення обсягів ґрантового фінансування наукових проєктів через не лише Національний фонд досліджень України, а й інші подібні джерела конкурсного фінансування (наприклад, державні цільові науково-технічні програми). Це дало би змогу забезпечити проведення конкурсів у всіх галузях наукових досліджень. Зокрема, орієнтовний обсяг фінансування Національного фонду наукових досліджень України на найближчі роки мав би бути не менший ніж 1,5–2 млрд грн на рік. При цьому неприпустимим було би збільшення конкурсного фінансування за рахунок скорочення базового фінансування наукових установ, яке і так знаходиться на низькому рівні. Саме це фінансування, згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», є гарантованим джерелом фінансування фундаментальних досліджень, найважливіших для держави прикладних досліджень (зокрема, в інтересах оборони і безпеки), розвитку інфраструктури, збереження наукових об’єктів, що становлять національне надбання, підготовки наукових кадрів тощо. Тут варто було би взяти до уваги, що впродовж останніх років щорічний обсяг бюджетного фінансування нашої Академії становить лише дві третини від її мінімальної потреби і відповідає обсягам фінансового забезпечення середнього європейського університету. Недостатні обсяги фінансування утруднюють відтворення кадрового потенціалу, спричиняють подальший відтік молодих науковців за кордон і в інші галузі економіки, суттєво ускладнюють відновлення та подальший розвиток наукової інфраструктури і створюють загрозу втрати науково-технічного потенціалу держави у майбутньому.
В проєкті Стратегії зазначено, що, нарешті, необхідно розробити і ввести в дію підзаконні акти, які унормовують гнучке регулювання обсягів заробітної плати виконавців міжнародних і українських ґрантів, як це передбачає Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність». В умовах суттєвого збільшення частки ґрантового фінансування особливого значення набуває питання об’єктивної та незалежної експертизи проєктів і оцінювання результатів їх виконання. Відсутність чітких механізмів, зокрема фінансових, щодо залучення незалежних експертів до проведення експертизи негативно впливає на якість такої експертизи і, відповідно, на об’єктивність визначення переможців конкурсів наукових проєктів. Важливим є законодавче врегулювання питання про залучення до експертизи іноземних науковців, оскільки мова йде про бюджетне фінансування за їхніми рекомендаціями. Для розв’язання цієї проблеми у проєкті Стратегії запропоновано передбачити у паспортах бюджетних програм обов’язкові видатки на проведення експертизи наукових проєктів і оцінювання результатів виконання робіт.
Щодо основних засад розвитку інноваційної системи України, то у наших пропозиціях до проєкту Стратегії ґрунтовно опрацьовано питання розвитку та стимулювання інноваційної діяльності, розвитку її інфраструктури, охоплено всі складники інноваційної системи – від наукових установ і виробничих підприємств до банківських і фінансово-кредитних установ та венчурних фондів. Значну увагу в пропозиціях приділено податковому стимулюванню науково-технічної та інноваційної діяльності, сформульовано конкретні напрями та механізми податкового стимулювання всіх суб’єктів інноваційного ланцюга.
Принагідно зазначу, що Національна академія наук України докладає зусиль для становлення й розвитку нових форм національної інноваційної інфраструктури. Вона була ініціатором створення технопарків, які успішно виконували завдання поєднання зусиль науки та бізнесу для комерціалізації наукових результатів і трансферу технологій. На жаль, вони практично згорнули свою діяльність. Нещодавно ми започаткували створення інноваційних кластерів задля прискорення впровадження результатів у господарську діяльність, подальшої їх комерціалізації. На засіданні Науково-технічної ради НАН України ухвалено рішення розпочати процес формування таких кластерів спільно з провідними науково-виробничим підприємствами. Значна увага приділяється й іншим елементам інноваційної інфраструктури, зокрема створенню – за підтримки Київської міської державної адміністрації – наукового парку «Academ.City» на базі 13-ти установ нашої Академії. Реалізація цього проєкту дасть змогу об’єднати зусилля і науково-технічний потенціал наукових організацій нашої Академії, розташованих у Києві, довкола питань соціально-економічного, промислового та науково-технічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності міста.
Наостанок хочу зазначити, що сьогодні, на мою думку, спільні зусилля всіх причетних до управління й ухвалення рішень у сфері наукових досліджень та інновацій мають бути спрямовані передусім на збереження кадрового потенціалу і виконання державних завдань, спрямованих на відновлення зруйнованої інфраструктури, повоєнний розвиток економіки на основі високотехнологічних виробництв і новітніх технологій та забезпечення обороноздатності й безпеки країни».
Більше про хід і підсумки вебінару дізнавайтеся з
повідомлення на сайту Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, а також
зі статті у всеукраїнській газеті для науковців та освітян «Світ». За інформацією Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій
та пресслужби НАН України