Народився 29.03.1945 р. у с. Соснівка Житомирської обл. Доктор фізико-математичних наук (1985). Старший науковий співробітник (1981).
Закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1968). Від 1973 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (з 1986 — провідний науковий співробітник).
Наукові дослідження стосуються теоретичної ядерної фізики, квантової теорії гравітації та космології. Уперше розв’язав (1971) квантовомеханічну задачу про рух чотирьох тотожних частинок з парною короткодійною взаємодією (з В.Ф. Харченком). Сформулював для такої системи строгі інтегральні рівняння в імпульсному просторі і знайшов їхні розв’язки. Обчислив (1974) енергетичні спектри чотирьох бозонів у зв’язаному стані та ядра кисню-16 в альфа-частинковій моделі, а також енергію зв’язку альфа-частинки. Вказав на кулонівську природу зсуву енергетичного рівня ядра кисню-16, який лежить у неперервному спектрі біля порогу розвалу на альфа-частинку та ядро вуглецю-12. Розвинув (1977) теорію інтегральних рівнянь Фаддєєва у координатному представленні для трьох частинок з двочастинковими силами скінченного радіуса дії, на основі якої зробив (з В.Ф. Харченком) передбачення щодо умов існування ядра сигма-гіпертритона. Запропонував новий метод розв’язання багатоканальної задачі, що дістав назву методу Болле—Кузьмичова (1977). Знайшов (1981) аналітичний розв’язок задачі про тричастинкове зіткнення за високих енергій у моделі з ейкональними парними гамільтоніанами. Виконав (1986—1990) цикл робіт з високоенергетичного розсіяння протона на дейтроні з урахуванням внутрішніх ступенів вільності дейтрона. У квантовій космології показав (2007—2008), що можливою фізичною причиною народження Всесвіту з точки початкової космологічної сингулярності є зміна рівняння стану первісної матерії від гранично жорсткого до рівняння вакуумного типу. Здійснив (2010) оцінку маси частинки темної матерії, що узгоджується з астрофізичними спостереженнями (з В.В. Кузьмичовим).
Стипендія Фонду ім. Александера фон Гумбольдта (1980).