Леся Горошко-Погорецька відзначає: «У наших предків шлюб не був ознакою одруження — молоді могли повінчатись та піти кожен до свого дому. У традиційній культурі українців дозвіл на спільне проживання давав не шлюб, а відгуляне весілля: доки хустку не почепили, викуп не заплатили, хлібом не поблагословили, жити під одним дахом — зась!».
Також вчена наводить ще кілька цікавих народних звичаїв: «У Путилі на Буковині поширений цікавий звичай — староста оголошує список подарунків, які отримали молодята, і хто їх приніс. Наприклад: «Дарує цей чесний газда теля». Було дуже гонорово дарувати щось велике та дороге. Нині також на деяких весіллях зачитують, яку суму несуть на гостину. У багатьох регіонах України й досі є звичай возити батьків наречених у тачці — якщо вони віддали заміж чи оженили останню дитину. У Черкаській області, наприклад, везуть до річки і миють, а якщо весілля взимку, то перевертають у сніг. У південних регіонах цей звичай мав давніше коріння. Перед тим як везти купати батьків, їх вбирали в білий одяг. Це означало, що вони уже виконали своє призначення — виростити та виховати дітей, тож втрачають репродуктивну функцію. Коли остання дитина одружувалась, був іще один звичай — мати сідала на порозі або на вулиці, і в землю поміж її ніг забивали «пакол», який символізував припинення репродуктивної функції. «Принести воду в решеті» — гадаєте, це фразеологізм про щось неможливе? А от і ні — це весільний звичай! Живе він і досі на покутсько-гуцульському порубіжжі. Якщо хлопець чи дівчина виконали прохання людини, то їм на віддяку могли сказати: «Будеш женитись, подам тобі воду в решеті». На самому весіллі молодим і справді приносили воду в ситі. Для цього наливали повну, по вінця, склянку води, накривали її папером чи плівкою, а тоді ставили зверху решето і перевертали — вода не витікала. Нареченим пропонували випити тієї водички — звісно, взяти її так, щоб не розхлюпати, було непросто. Проте облитись водою — це був добрий знак. Традиція замолодичування (пов’язування хустки на голову нареченій) має давнє коріння і символізує перехід в інше життя одруженої жінки. На Бойківщині та Лемківщині молоду могли садити на відро з водою (аби була плідною) чи класти поверх відра ще подушку (аби була м’якою). Ще кидали качалку у відро — аби була сила в молодого».
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням:
https://expres.online/lifestyle/kachalka-u-vidri-a-batki-u-tachtsi-zvidki-pokhodyat-ta-shcho-simvolizuyut-naytsikavishi-vesilni-traditsii-ukraintsiv
За інформацією Інституту народознавства НАН України