В.М. ГЛУШКОВ: ГЕНІЙ, ЯКИЙ ЗРОБИВ СЕБЕ САМ
Науково-технічний прогрес і комфортне
існування сучасного людства (насамперед функціонування економіки) важко уявити
без численних новітніх інформаційних технологій, результатом практичного
впровадження яких стало створення поширених нині пристроїв на зразок персонального
комп’ютера, мобільного телефону, смартфона, банкомата та багатьох інших. Однією зі знакових постатей,
здобутки якої заклали підвалини для становлення постіндустріальних суспільств,
є видатний український кібернетик – академік Віктор Михайлович Глушков (1923-1982).
Його незвичайній біографії, вартій письменницького пера, та неоціненним
дослідницьким і популяризаторським досягненням присвячено документальний фільм
«Учений, що випередив час» телеканалу «ТРК «Глас»».
В.М. Глушков гідно продовжував справу
розвитку та популяризації започаткованої Н. Вінером кібернетики – нової науки
про загальні закономірності, принципи і методи обробки інформації та управління
складними системами. Основним технічним засобом кібернетики стала
електронно-обчислювальна техніка.
Учений Глушков бере свій початок від
Глушкова-вундеркінда, який, навчившись читати, не випускав із рук такої,
здавалося б, недитячої літератури, як підручники з астрономії, зоології,
математики, фізики, хімії, геології, мінералогії та радіотехніки, майстрував
телевізор, моделі електричної гармати та інші механізми різних ступенів
складності. За спогадами самого вченого, неабияку увагу він приділяв вихованню
в собі організованості та звички комплексно підходити до вирішення проблеми,
якою займався у конкретний момент, а ще постійно тренував свою феноменальну пам’ять: особистий рекорд В.М. Глушкова – 10
годин безперервного декламування поетичних творів. Врешті-решт, підліток
вирішив не розпилювати зусиль на вивчення всього й відразу і зупинив свій вибір
на квантовій механіці, оскільки мріяв стати фізиком-теоретиком. Згодом був
Глушков-студент, якого завдяки справді енциклопедичній ерудиції поважали
однокурсники і боялися викладачі Новочеркаського індустріального (пізніше –
політехнічного) інституту й Ростовського державного університету, які він
закінчував, фактично, одночасно. Блискучі захисти кандидатської та докторської
дисертацій стали черговими ланками у сходженні молодого вченого до вершин
професійного успіху.
Загалом В.М. Глушков збагатив результатами
своїх досліджень різні розділи точних наук – від теорії топологічних груп (у
математиці) до теорії автоматів (у кібернетиці). Під його керівництвом
заснований на базі Обчислювального центру АН УРСР Інститут кібернетики
перетворився на легендарний заклад, своєрідну Мекку для кібернетиків з усього
світу та лідера з фундаментальних досліджень у своїй галузі. Окремим напрямом
роботи інституту було вивчення штучного інтелекту.
Академік В.М. Глушков наполегливо й
переконливо обстоював досить сміливу на той час ідею інформатизації та
комп’ютеризації СРСР (включно зі створенням Загальнодержавної автоматизованої
системи управління економікою) і подавав свої пропозиції з даного питання
найвищому керівництву країни. Попри переважно нерозуміння та мовчазний опір з
боку чиновників, порушені науковцем проблеми мали значний суспільний резонанс –
у 1960-х рр. на теренах колишнього СРСР тривав справжній кібернетичний бум.
Праці В.М. Глушкова (а їх налічується близько 800 – написаних одноособово та у
співавторстві) – як наукові, так і науково-популярні – користувалися незмінним
успіхом у кількох поколінь читачів і досі не втратили своєї актуальності. Час
засвідчив, що описане кібернетичним генієм інформаційне майбутнє виявилося не
таким уже й фантастичним: багато технологій, втілення яких видавалося
неймовірним ще півстоліття тому, нині посіли важливе місце у суспільних
процесах, і їхня експансія в публічну та приватну царини триває.
Завжди жадібний до знань і постійний
далекоглядний генератор оригінальних ідей, блискучий оратор і лектор,
компетентний поціновувач мистецтва, здібний управлінець, суворий та
справедливий батько і просто доброзичлива й відповідальна людина – всі ці
іпостасі поєднував у собі багатогранний талант В.М. Глушкова. Чого науковець
так і не навчився, які випробування витримав під час і після Другої світової
війни, чому вважав перспективною безпаперову інформатику, а також навіщо
ініціював створення лабораторії з нейробіоніки – глядачі дізнаються,
ознайомившись із біографічним документальним фільмом, присвяченим цій видатній
особистості, котра через терни систематичного самодисциплінування й самоосвіти
проклала собі шлях до світового визнання.
Матеріали опублікували: Прес-служба НАН
України