|
Коли і як планується нарешті провести всеукраїнський перепис населення? Якими є головні проблеми нашої країни? В чому проявляється українська демографічна криза і як зменшити її масштаби та негативні наслідки? Чи загрожує Україні вимирання й наплив мігрантів? Що має змінитися в структурі національної економіки, аби вона стала успішнішою? Навіщо розбудовувати транспортну й іншу інфраструктуру? Чи можуть бідні країни бути демократичними? Чи потрібно Україні продовжувати декомунізацію і як? Чи й справді українці поділяють європейські цінності? За якою лінією проходить розкол у нашому суспільстві? Чи є надія, що молоді українські громадяни залишатимуться працювати на Батьківщині? Які результати дає децентралізація і в чому полягають її переваги? На ці й низку інших запитань директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, академік-секретар Відділення економіки НАН України академік Елла Лібанова відповіла в інтерв’ю щоденному онлайн-журналові «Realist.online».
Про дороги:
«Я абсолютно впевнена, що Україну може врятувати тільки масштабне будівництво якісних і зручних доріг. Це недостатня умова швидкого економічного розвитку, але необхідна. Як демограф можу сказати, що погані дороги, наприклад, суттєво гальмують внутрішню міграцію, що, в свою чергу, заважає формувати спільність української нації. <…> Дороги мають бути пріоритетом роботи Уряду. Якщо не буде доріг, будь-яка реформа в Україні приречена на провал. <…> …дороги повинні стати головною реформою Уряду. В першу чергу, потрібно зайнятися магістральними трасами – це сфера відповідальності центральної влади. Слід також пояснити керівникам місцевих громад, що вони як ніхто інший зацікавлені в будівництві доріг. Тільки наявність доріг забезпечить інтеграцію з іншими, розвиненішими містами й селами з метою отримання всіх без винятку послуг, зайнятості і так далі. Крім того, на кожне нове робоче місце в дорожньому будівництві припадає сім додаткових місць у суміжних галузях, якщо, звичайно, використовуються матеріали вітчизняного виробництва. Робоча сила також має бути українською, тоді будівництво доріг потягне за собою зміни на ринку праці. Менеджмент, котрий контролює якість, може бути і з інших країн, його не так багато, але робітники – тільки з України. <…> Та питання не лише в обсягах, а й у якості. І останнє. Навколо доріг, як гриби після дощу, виростають АЗС, кав’ярні, готелі. Це теж робочі місця. Це малий бізнес, який вирішує величезну кількість соціальних задач».
Про бідність:
«Сьогодні це приблизно третина населення [живе за межею бідності]. Часто у ЗМІ бачу показник 90%. Це неправда. Такі цифри характерні для деяких африканських країн. <…> Бідність не дає суспільству й економіці нормально розвиватися. Причому страшна не так об’єктивна бідність, як суб’єктивна. Якщо людина вважає себе бідною, то вона переконана, що самотужки впоратися зі своїми проблемами не може. Вона розраховує на чиюсь допомогу, як правило [допомогу] держави. Цим якраз і користуються політики, які вміло тиснуть на больові точки, щоб люди голосували за кілограми гречки. В цьому проблема бідних країн. У бідних країнах не буває демократії».
Про всеукраїнський перепис населення:
«Пробний перепис планується на грудень 2019 року. Задача нашого інституту – надавати методичну й наукову підтримку Держстатові. <…> В січні – лютому 2020 року [будуть перші результати пробного перепису]. Нам потрібно відпрацювати інструментарій для майбутнього перепису населення. Потрібно зрозуміти, які запитання некоректно сформульовано, на які суспільство не відповідає, які варто переформулювати. Чи працюватиме система самореєстрації в інтернеті? Чи пускатимуть до квартир з iPad? Чи потрібно запитувати документи? Наприклад, я вважаю, що паспорт запитати необхідно для ідентифікації людини. Потрібно зрозуміти, скільки людей живе нелегально. Подивитись, яка частина населення взагалі відмовляється від участі в переписі. До речі, хочу нагадати, що за законом всі мешканці України ЗОБОВ’ЯЗАНІ брати участь у переписі».
Про українську демографічну ситуацію:
«[Україна вимирає] досить швидко. Але вимирає не тільки Україна, вимирає вся європеоїдна раса. Якби не приплив неєвропейців, у Європі вже давно почалась би сильна депопуляція. Аби цього не відбувалося, покоління дітей кількісно має заміщувати покоління батьків. Для цього середньостатистична жінка повинна народити, за нинішнього рівня смертності немовлят і дітей, приблизно 2,15 дитини. На 100 жінок – 215 дітей. Такого показника немає в жодній європейській країні вже 60 років. Відповідно, кожне наступне покоління є кількісно меншим за попереднє, а класична демографічна піраміда перетворилася на демографічний ромб. Це означає, що у складі населення дедалі більше людей старих і дедалі менше – молодих. <…> Найочевидніший шлях [для призупинення вимирання українців] – підвищення народжуваності. Цього можна досягти збільшенням соціальних виплат, розвитку системи дитячих дошкільних закладів, надання жінкам реальних можливостей працювати і займатися дітьми, родиною (дистанційна, неповна зайнятість) тощо. Можна отримати швидкий ефект, але він буде короткочасним. Довготривалий результат можливий лише за рахунок припливу емігрантів із країн з високою народжуваністю. Другий, і важливіший, резерв пов’язаний зі зниженням смертності. Ви знаєте, наприклад, що у нас 40% 16-річних хлопчиків не доживають до 65 років? Середня тривалість життя в Україні нижча, ніж середня по земній кулі, включно з Африкою. В Європі ми на третьому місці з кінця, гірші, ніж у нас, показники тільки в Росії та Молдові. Практично від усіх хвороб українці помирають на кілька років раніше. Що тут можна зробити? Потрібно значно підвищити якість життя: краще (правильніше, а не дорожче) харчуватися, більше рухатися, скоротити зайнятість у важких, небезпечних і шкідливих умовах, не палити, уважніше ставитися до свого здоров’я, зокрема не ігнорувати вакцинацію та інші види профілактики, звичайно, дуже важливою є якість медичного обслуговування. Нічого нового я не говорю. Це загальносвітова практика. Але за що я особисто ратую, то це за викорінення пиятики на робочому місці та посилення покарань за кермування у нетверезому стані».
Про європейські цінності:
«Європейці в моєму розумінні – це швейцарці, німці, австрійці, які ніколи не кинуть папірця під ноги, які після пікніка в лісі заберуть усе сміття із собою, які неодмінно посадять квіти перед будинком і на балконі, які знають, що податки необхідно сплатити повністю, а якщо не сплатили, то приховуватимуть це і соромитимуться, а не вихвалятимуться й пишатимуться, які розуміють, що багатство не слід демонструвати, не потрібно одягати діамантові перстені, йдучи в магазин за овочами, навіть якщо в тебе багато грошей. Європейці розуміють, що потрібно ділитися з бідними. Традиції, коли вбогим роздають безкоштовні обіди, жертвують на школи, університети, лікарні, бібліотеки, формуються роками, десятиріччями, поколіннями».
Більше читайте в повному тексті інтерв’ю вченої:
https://realist.online/article/ella-libanova-v-2050-godu-ukrainu-budut-stroit-kitajcy-i-vetnamcy (частина перша);
https://realist.online/article/ella-libanova-k-koncu-yanvarya-2019-goda-stanet-yasno-kto-budet-prezidentom (частина друга).