Як зазначив заступник директора Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Сергій Гальченко, «Другий “Кобзар”» впорядкував, написав до нього передмову і дав йому назву сам Тарас Шевченко, який мріяв його видати: «Шевченко мав у руках “Три літа” – збірку поезій 1843-1845 років, а також другий, менший зошит, майже учнівський, де були дві балади – “Русалка” і “Лілея” 1846 року і написана в Седневі поема “Осика”. І завершальне — предисловіє. Шевченка заарештовують. Рукописи заарештовують. Вони опиняються в архіві департаменту поліції у Петербурзі, лежать там 60 років запечатані. А коли їх визволили видатні українці, то почали друкувати, але не за авторським принципом — не як «Другий “Кобзар», а просто за хронологією».
Як підкреслив автор статті «З руки і серця: особлива оптика сприймання творів Шевченка», написаної до «Другого “Кобзаря”», директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук Павло Гриценко, для нього це видання унікальне ще й тим, що у передмові Шевченка нарешті прозвучав маніфест незалежної України: «У москалів – свій народ і своя мова, у нас — свій народ і своя мова». «Те, що вважалося супергріхом, той національний сепаратизм, проти якого воювали царат і церква, Шевченко, просто виходячи із логіки внутрішнього буття і з того, що він інакше сказати не міг, вперше так сміливо і так чітко стверджує нашу національну ідею, нашу самобутність. Причому без агресії: ви — окремий народ, але і ми — народ. І це ствердження, що ми народ, бо у нас є своя мова, – це революція духу», – наголосив Гриценко.
Це видання унікальне також тим, що містить тексти поезій Тараса Шевченка паралельно у трьох варіантах – автографи поета, транслітеровані відповідники автографів та текст за чинним правописом. Причому факсимільна репродукція з автографами поезій 1846-47 років та передмова Шевченка публікуються вперше.
За інформацією платформи «Укрінформ»