|
Академік Елла Лібанова розповіла чому трудова міграція з України буде лише зростати, скільки зараз пенсіонерів на одну працюючу людину в Україні, що очікувати від реформи пенсійного забезпечення: «Україна була країною мігрантів ще з часів царської Росії. Нічого принципово нового зараз не відбувається. Оцінюючи перспективи, потрібно розуміти, що попит на українську робочу силу за кордоном зростає і, швидше за все, буде рости у майбутньому. Ми нічого не можемо протиставити тій зарплаті, яку пропонують в європейських країнах, так що люди будуть їхати. (...) Зараз на одного працюючого – приблизно один пенсіонер. Тобто один працюючий фінансує одну пенсію, колись одну пенсію фінансували двоє. Справа не стільки у віковій структурі населення, скільки в тому, яка кількість працюючих людей в Україні платить внески до Пенсійного фонду. Багато хто або не платить їх взагалі, або платить з мінімальної заробітної плати. (...) Пенсійне забезпечення у вигляді солідарної схеми з'явилося на початку XX століття, коли жінки не працювали і, відповідно, могли розраховувати тільки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Та й не всі чоловіки підпадали під програму. Зараз надходження страхових внесків до Пенсійного фонду не може забезпечити всіх. Грошей не вистачає, їх не буде вистачати і в майбутньому. Пенсію хочуть отримувати всі. Неважливо, працювала людина чи ні, але вона дожила до певного віку і претендує на неї. Суспільство не може відмовити їй в цьому. Все, що не стосується до страхових виплат, апріорі лежить на бюджеті. Але хто сказав, що всі виплати повинен здійснювати Пенсійний фонд? Оскільки накопичувального рівня у нас немає, всі функції ми перенесли на солідарну систему. Так не повинно бути. Її завдання – забезпечити пенсіонерам лише мінімально прийнятний рівень життя, не більше. Для всього іншого потрібна накопичувальна система. Однак і солідарну скасовувати не можна. Нормальне цивілізоване суспільство не може допустити, щоб якісь групи населення голодували. Поки реформа торкнеться лише окремої категорії людей [громадян не старше 35 років зі списку претендентів на пільгові пенсії]. До того ж пройде мінімум 25 років, перш ніж вони почнуть отримувати пенсію. Втім, накопичувальну систему по-іншому і не запустиш. Усім пора усвідомити, що прийде час, коли ти не будеш працювати, а значить, потрібно заздалегідь подбати про це. Неважливо, як саме – через пенсійний фонд або банк. Можна купити квартиру і здавати її в оренду. У США, наприклад, взагалі немає обов'язкового пенсійного страхування, і нічого страшного – люди розуміють, що повинні накопичити собі щось на старість».
Учена також розповіла чи можна компенсувати відтік робочої сили з України мігрантами з інших країн і чи чекати нової хвилі міграції з України професіоналів високого ґатунку: «Якщо на нашому ринку праці буде оплата, співставна з європейською, то, по-перше, самі українці будуть менше виїжджати, а по-друге, до нас почнуть приїжджати мігранти з досить високою професійно-освітньою підготовкою. Але поки Україна – одна з найбідніших країн Європи, нескладно зрозуміти, звідки їдуть до нас. Біженці розглядають Україну як транзитний варіант. Вони теж вибирають Німеччину, де їх захистять від бідності. Взагалі, еміграція – це в першу чергу проблема бізнесу, якому через масовий відтік не вистачає робочої сили. А імміграція – це вже проблема держави, тому що приїжджих треба адаптувати, працевлаштувати і знизити ризик соціальних конфліктів. Найефективніша імміграційна політика в Канаді: там приймають стільки людей, скільки в змозі адаптувати. До того ж є жорстке квотування за професіями. (...) Інтелектуальна робоча сила їхала і раніше, просто тоді були більш складні умови. Скажімо так, певна частина людей поїде, але аж ніяк не всі. Щоб виїхати, необхідно пожертвувати своїм соціальним капіталом, зважитися на докорінну зміну життя. Усе не так просто, як здається. Далеко не всі люди на це здатні. (...) Коли ми говоримо про трудову міграцію в сусідні країни, ту ж Польщу, то потрібно мати на увазі її циркулярний характер: поїхали – повернулися – знову поїхали. Якщо мова йде про більш віддалені або більш привабливі країни, то міграційний обмін з ними частіше переростає в стаціонарний. І я не бачу, що ми можемо з цим зробити».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційної платформи «Фокус»