Мапа досліджуваної місцевості: 1 – с. Меджибіж, 2 – Головчинці–1 |
В околицях с. Меджибіж (Хмельницька область, Летичівський район) досліджуються унікальні свідчення перебування давньої людини. Рештки найдавніших у рівнинній Україні стоянок, вік яких становить не менше 900-1200 тис. років, виявила група науковців, серед яких – і вчені Академії.
20–25 травня 2017 року на базі Нижньопалеолітичної експедиції Інституту археології НАН України та за підтримки Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» було проведено польовий міжвідомчий семінар, у якому взяли участь фахівці Інституту археології НАН України, Інституту географії НАН України, Українського державного геологорозвідувального інституту та Державного історико-культурного заповідника «Межибіж». Під час семінару були обстежені багатошарові місцезнаходження Меджибіж А та Головчинці–1, вивчалися геологічні й геоморфологічні умови залягання виявлених тут архаїчних кам’яних виробів. Новими дослідженнями підтверджено ранньоплейстоценовий вік відкладів, що містять археологічні рештки.
Головчинці–1: основний розріз із ґрунтами раннього плейстоцену, що містять артефакти віком щонайменше 0,9-1,2 млн років |
Зокрема, кам’яні знаряддя на місцезнаходженні Головчинці–1 знайдено у викопних ґрунтах широкинського етапу (й безпосередньо давніших фаціях), що формувалися не менш ніж 900-1200 тис. років тому. Такий давній вік добре узгоджується і з геоморфологічним положенням Головчинського місцезнаходження, розташованого поблизу зовнішньої межі найдавнішої четвертинної тераси Південного Бугу – там, де рельєф сформувався безпосередньо раніше – в еоплейстоцені або пізньому пліоцені.
Фахівці-палеопедологи з Інституту географії НАН України Ж.М. Матвіїшина та С.П. Кармазиненко описують розріз у Головчинцях–1 |
Такий же давній вік, ймовірно, мають найдавніші верстви з археологічними знахідками на місцезнаходженні Меджибіж А. Ландшафти широкинського етапу характеризувалися поширенням лісів. Як стверджують учені, давні люди відвідували береги водних потоків, поновлюючи тут запаси кам’яної сировини, виробляючи знаряддя й полюючи на тварин. Відкриті тут кам’яні вироби супроводжуються рештками представників вимерлої фауни ссавців із ознаками розділки та споживання давньою людиною.
На наступних світлинах – артефакти, виявлені дослідниками на місцезнаходженні Головчинці–1
Фрагмент каменю, умисно розтрощений у давнину |
Фрагмент культурного шару (чопер на великій кремневій гальці й уламок граніту).[Чопер – специфічне знаряддя давнього (нижнього) палеоліту; часто це – річкова галька з умисно оббитим краєм]
|
Горизонт із артефактами у відкладах ранньоплейстоценового віку |
Фрагменти кам’яної сировини, кремінь, кварц, граніти (частина – зі слідами обробки) |
Виріб на кремневій гальці невеликих розмірів – мікрочопер |
Вироби на кремневих сколах широкинських відкладів |
Місцезнаходження Меджибіж та Головчинці наразі є найдавнішими пам’ятками нижнього палеоліту України на територіях, розташованих на схід від Карпат. Археологічні рештки наймолодших епізодів заселення датуються тут близько 400 тис. років, найдавніших – близько 1,2 млн. років.
Меджибізькі пам’ятки надають унікальні дані для відтворення палеоекологічних рис минулого й умов першого проникнення давньої людини на Східноєвропейську рівнину. Подальше мультидисциплінарне дослідження нижнього палеоліту в околицях Меджибожа і прилеглих територіях басейнів річок Південний Буг і Дністер є пріоритетним напрямом українського палеолітознавства.
* * *
Довідка та додаткове пояснення
Експедиція Інституту археології НАН України (з 2013 року – Нижньопалеолітична експедиція Інституту археології НАН України) під керівництвом провідного наукового співробітника відділу археології кам’яного віку Інституту археології НАН України доктора історичних наук В.М. Степанчука вивчає зазначений регіон від 2008 року. За цей час знайдено чимало нових пам’яток і раніше зовсім не відомих артефактів (наприклад, свідоцтва полювання на оленів та ведмедів 350 тис. років тому або рештки вогнищ, вік яких налічує 350–420 тис. років). Усі стоянки є давніми, унікальними й за рівнем збереженості не мають аналогів в Україні.
До своїх досліджень учені намагаються залучати щонайширше коло фахівців – як вітчизняних, так і зарубіжних колег. Так, 2015 року в роботах експедиції, крім науковців Інституту археології НАН України, брали участь представники Інституту географії НАН України, Інституту геологічних наук НАН України, Інституту геофізики імені С.І. Субботіна НАН України, Палеонтологічного музею Національного науково-природничого музею НАН України, Українського державного геологорозвідувального інституту, ДГП «Укргеофізика», Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а в лабораторних роботах – ще й фахівці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Вроцлавського університету (Республіка Польща) та СNRS (Франція). Хоча керівництво дослідженням здійснює саме Національна академія наук України.
Бібліографію з різних аспектів згаданих дослідницьких робіт на даний час складають уже близько 40 наукових статей (зокрема й англомовні публікації) та збірка матеріалів проведеної на меджибізьких пам’ятках міжнародної конференції.
Особливість отриманих цьогоріч результатів полягає в тому, що вчені нарешті достовірно підтвердили дуже давній геологічний вік виявлених ними пам’яток. А залягання артефактів у ґрунті широкинського етапу взагалі робить пам’ятку найдавнішою на території сучасної України. Про це яскраво свідчать і дані, одержані під час робіт на місцезнаходженні Меджибіж А (а вперше – на місцезнаходженні Головчинці–1). Завдяки особливостям геоморфологічного положення пам’ятки результати мають не ймовірнісний, а саме достовірний характер.
За інформацією Інституту археології НАН України